— Тому, що це вб’є мою дружину. Вона… вона зараз дуже чутлива. Після народження дитини, знаєте. — Марко нахилився вперед, поставивши лікті на коліна й затуливши обличчя долонями.
— У тебе є дитина? — запитав Брюс здивовано.
— Так, — сказав Марко, зводячи на нього очі. — Дівчинка.
Брюс відхилився й серйозно подивився на нього.
— Що? — запитав Марко.
— Нічого, — швидко відповів Брюс.
— Ні, ви хотіли щось сказати, — наполягав Марко, випростуючись на лаві.
Було очевидно, що Брюсу спало щось на думку.
— Як батьки твоєї дружини ставляться до вашої доньки?
Марко відповів:
— Моляться на неї. Вона їхня єдина внучка. Розумію, до чого ви хилите. Вони дадуть гроші на її освіту, можливо, відкладуть щось до її повноліття, але вони оформлять це в такий траст, до якого мені буде зась. Це не допоможе.
— Якщо тільки не підійти до цього творчо, — сказав Брюс, нахиливши голову.
Марко витріщився на нього.
— Це ви про що? — Марко озирається, аби переконатися, що їх ніхто не чує, але на пляжі тільки вони.
— Вони не дадуть грошей тобі, але закладаюся, вони дуже швидко викладуть грошенята, аби повернути свою єдину внучку.
— Що ви таке пропонуєте? — прошепотів Марко. Але він уже знав.
Очі двох чоловіків зустрілися. Якби Марко вже не хильнув дві склянки, а особливо ту принизливу, зі своїм тестем, то, можливо, відповів би Брюсові рішучим «ні», пішов додому й розповів дружині правду, як і збирався. Оголосив би себе банкрутом і розпочав із нуля. У них усе ще лишався будинок. Вони були одне в одного, і в них була Кора. Але дорогою до ріки Марко зайшов до крамниці спиртного. Він приніс із собою пляшку в паперовому пакеті. Тепер він її відкоркував, пригостив приятеля й зробив великий ковток просто з горлечка. Алкоголь трохи розмив кордони, зробив усе менш неможливим.
Брюс притишив голос.
— Інсценуй викрадення. Не справжнє викрадення, а виставу. Ніхто не постраждає.
Марко витріщився на нього. Нахилився ближче й прошепотів:
ebooksa