Ожеледиця

— Як сама?

— Ну, може, голова закрутилася? Посковзнулася, впала на кут стола… Адже він був у крові.

— А звідки ви знаєте, що кут стола був в крові?

— М-м-м…

— Та не мукайте ви, Валерію Борисовичу! Говоріть! Може, це ви її штовхнули? Де ви були в момент убивства?

— Вдома, — занадто швидко відповів Шмідт.

— Так. А тепер чітко й аргументовано скажіть, звідки ви знаєте, що кут стола був у крові, і коли сталося вбивство? Вас же там не було, тож ви в принципі не повинні цього знати. Чи були? Вашу машину бачили від’їжджаючою від будинку, коли з рани убитої ще витікала тепла кров, тож мені здається, що саме час йти за ордером на арешт.

Олександр Іванович побачив, як субтильний молодик вкрився якоюсь зеленуватою блідістю, і на його носі з’явився дрібний піт. «Тютя! Слабенький він для вбивці». Але Борейко вже увійшов у раж і хотів почути з тремтячих губ відповідь. Він продовжив:

— …А якщо до всього цього додати ще й те, що ви абсолютно не пристосовані до праці, і ваш батько подумував передати свій, тобто ваш бізнес у більш надійні руки, то вам саме місце у стрункому ряду підозрюваних у вбивстві.

— Мені тато сказав! — несамовито заволав бідний хлопець. — Я був у нього… Був… Потім він пішов, потім я почув голоси… Потім стукіт… — злякано белькотів Валерій Борисович. — Потім тато прийшов і сказав, щоб я йшов. І я пішов.

— Значить, у той час, коли ви чули крики і шум, вашого батька в кабінеті не було?

— Н-ні, — захитав головою молодий Шмідт. І Борейко побачив, як велика крапля поту поповзла з блідої скроні по щоці, по шиї, за комір…

— І ви не бачили, що відбувалося у холі, коли йшли?

— Н-ні. Я спустився по сходах з батькового кабінету. У нього там веранда типу балкона і сходи. Він сказав, що краще, якщо мене ніхто не буде бачити.

— Значить, ви спустилися, сіли в машину і поїхали?

— Т-так.

— І від’їжджаючи, нікого не бачили?

— Н-ні.

— Не може бути! Ви мали бачити чоловіка, котрий біг до вашого будинку.

Борейко сказав це підсвідомо, інтуїтивно — йому треба було знайти докази вини чи невинуватості Антона Гаєвського. А також убивцю.