Підсудного знову викликають до суддівського столу, щоб він провадив далі своє зізнання, яке так несподівано урвалося.
— Ви збиралися сказати нам, що ви побачили, — нагадує підсудному його оборонець. — Кажіть далі. Що то було?
— Чоловік, який лежав простягшись на траві.
— Він спав?
— Так, вічним сном.
— Тобто був мертвий?
— Більш ніж мертвий, якщо таке можливе. Коли я нахилився над ним, то побачив, що йому відтято голову.
— Як? Відтято голову?
— Саме так. Я не помітив цього, поки не нахилився до нього. Він лежав долілиць, і голова була наче одне ціле з тулубом. Навіть у капелюсі… Спершу я подумав, що він спить, хоча вже й тоді відчував: щось негаразд. Надто рівно були випростані руки як на сонного. І ноги так само. До того ж на траві виднілося щось червоне — у вранішній сутіні я це не одразу побачив. А коли нахилився поглянути ближче, почув своєрідний солонкуватий дух — дух людської крові Тепер я вже не сумнівався, що то мертве тіло, й почав оглядати його» На шиї я побачив глибоку поперечну рану, певну загуслої крові. От тоді й зрозумів, що голову відтято. Люди навколо аж здригаються з жаху, чути злякані вигуки.
— Ви впізнали того чоловіка?
— На жаль, так.
— Навіть не бачивши його обличчя?
— Мені не треба було бачити обличчя. Все сказав його одяг, аж надто ясно.
— Який одяг?
— Смугасте покривало на плечах і капелюх на голові. То були мої речі. Коли б не наш обмін, я міг би подумати, що там лежу я сам. То був Генрі Пойндекстер.
І знову крізь гомін збудженого натовпу прохоплюється тяжкий стогін.
— Говоріть далі, сер, — спонукає підсудного оборонець. — Розкажіть, що ви побачили ще.
— Коли я доторкнувся до тіла, то відчув, що воно холодне й заклякле. З цього я зрозумів, що вбитий пролежав там досить довго. Кров уже запеклась і стала майже чорна. Принаймні так мені здалося в сутіні — сонце на той час ще не зійшло.
Я міг би помилитися щодо причини смерті й подумати, що його вбили, відтявши голову. Та я пам"ятав і про постріл, почутий уночі, й мені спало на думку, що, крім тієї рубаної рани, десь на тілі має бути ще одна — від кулі. І мій здогад виявився слушним. Коли я перевернув тіло горілиць, то одразу помітив на серапе дірочку, навколо якої розпливлася кров. Тоді я підняв край серапе й заглянув під нього. На грудях убитого була темна пляма — отже, туди й влучила куля. Але такої ж рани на спині я не знайшов і зрозумів, що куля, мабуть, лишилася в тілі.
— То ви вважаєте, що смерть заподіяла саме куля, а голову відтяли вже потім?