— Га? Що?.. А, це ти, кузене Касе… Що сталося? Невже індіанці?..
— Гірше, ніж індіанці, куди гірше! Мерщій вставай і побачиш сам. Швидше, бо буде запізно! Ходімо, подивишся на свою ганьбу, на ганьбу своєї родини! Ну ж бо, швидше, поки ім"я Пойндекстерів не стало посміховищем для всього Техасу!
Після такого заклику нікому б не захотілося спати, і вже й поготів — одному з Пойндекстерів; отож молодший представник цього роду вмить підхопився з ліжка й став посеред кімнати, занімілий з подиву.
— Одягатись нема коли, — збуджено наставляв його Колхаун. — Ні, стривай, штани надягни. А все інше к бісу! Нема в нас часу на такі дрібниці. Швидше, та швидше ж!
Не минуло й хвилини, як молодий плантатор був одягнений у свій звичайний костюм — штани та бавовняну креольську блузу, — і, скорившись волі двоюрідного брата, квапливо йшов за ним садовою доріжкою, хоча й досі не розумів, навіщо той так безцеремонно підняв його з ліжка.
— В чому річ, Касе? — запитав він, побачивши, що Колхаун зупиняється. — Що все це означає?
— Зараз сам побачиш. Стань отут біля мене. Подивись між ті дерева, під якими стоїть човен. Бачиш там що-небудь?
— Щось біле. Схоже на жіночу сукню… Так-так… То жінка!
— Атож, таки жінка. І хто вона, по-твоєму?
— Не можу сказати. А хто?
— А поруч неї ще одна постать, темна…
— То начебто чоловік?.. Еге ж, чоловік.
— А хто він, як ти гадаєш?
— Звідки мені знати, Касе. А ти знаєш?
— Знаю. То Моріс-мустангер!
— А жінка?
— Луїза, твоя сестра… в його обіймах! Наче вражений кулею в серце, юнак похитнувся,
а тоді кинувся вперед.
— Стривай! — сказав Колхаун, схопивши його за руку. — Ти забув, що в тебе немає зброї. А той негідник, я знаю, озброєний. На, візьми оце і оце… — Він дав двоюрідному братові свій револьвер і ніж. — Я хотів був сам з ним розправитися, ще тоді, одразу ж, але подумав, що краще буде тобі, братові, покарати кривдника твоєї сестри. А тепер іди, хлопче! Тільки пильнуй, щоб не влучити в неї, але йому нізащо не дай утекти. Ніяких слів чи попереджень. Тільки-но вони розступляться, стріляй йому в живіт, а як буде мало шести куль, добий ножем. Я стоятиму поблизу і, коли треба, допоможу тобі. Ну, йди! Підкрадься тихенько і пошли того мерзотника просто в пекло!
Та Генрі Пойндекстер не потребував тих блюзнірських порад. Адже то була його сестра, його прекрасна сестра — заблудла й занапащена!..
ebooksa