Я 11–17… Небезпечний маршрут

Василий Иванович Ардаматскнй Я 11–17… Небезпечний маршрут

Дві пригодницькі повісті Василя Івановича Ардаматського, які увійшли до цієї книжки, написані на основі реальних подій.

В повісті «Я 11–17…» розповідається про незвичайні пригоди і славні подвиги в тилу ворога під час Вітчизняної війни радянського розвідника Дементьєва, який діє під ім"ям німецького капітана Рюкерта.

Сюжет повісті «Небезпечний маршрут» розгортається в післявоєнні часи. Іноземну розвідку зацікавив наш засекречений науково-дослідний інститут, і вона засилає у Радянський Союз досвідченого шпигуна, який уже побував у багатьох країнах. Та на цей раз йому не пощастило — після довгої і напруженої боротьби органи державної безпеки ловлять злочинця.

2010-05-12 uk ru Г. Кулінич MVV doc2fb, FictionBook Editor 2.3, ImageFB2 2010-05-12 MVV FA0B8AA1-A973-4E33-9D66-A74A39C2DD4F 1.0 "Веселка" Київ 1965 ДЛЯ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Ардаматскнй Василий Иванович Я 11–17… ОПАСНЫЙ МАРШРУТ (На украинском языке) Редактор Л С. Ревенко Художній редактор А. М. Силаев Технічний редактор В. І. Дмухар Коректори: Г. К. Кудельська, Л. Ю. Кураколова Здано на виробництво 22. IV. 1961 р. Підписано до друку 8. VI. 1961 р. Формат 70Х90 1/32. Фіз. друк. арк. 12.25. Умовн. друк. арк. 14.58. Обл. — вид. арк. 11,68. Тираж 115 000 (65001–115000). Зам. 1085. Ціна 45 коп. Видавництво «Веселка». Київ, Кірова, 34.

Василь Ардаматський

Я 11–17…

НЕБЕЗПЕЧНИЙ МАРШРУТ

_{МАЛЮНКИ Г. МАЛАКОВА}

Я 11–17…

_{ПОВІСТЬ ПРО ПРИГОДИ КАПІТАНА ДЕМЕНТЬЄВА}

1

Кінчалася остання воєнна зима. Наша армія з боями пробивалася до Берліна, а тут, у глибокому тилу радянських військ, залишався цей мішок з гітлерівськими дивізіями, і вже давно тривали запеклі бої. Цілком боєздатні, добре озброєні гітлерівські дивізії не зуміли уникнути оточення і тепер виявляли велику упертість і військове мистецтво. Спочатку їм дуже допомагало і те, що в їхньому розпорядженні були порт і вільний морський шлях в Німеччину, — вони безперебійно одержували озброєння і боєприпаси.

Однак мішок поступово затягувався і становище оточених погіршувалось. Не приходили вже транспорти з Німеччини — гітлерівській ставці було не до цих оточених дивізій. Про контрнаступ з мішка німецьке командування більше не мріяло. У нього з"явилися зовсім інші турботи…

Теплої березневої ночі солдати розвідроти капітана Дементьєва, повернувшись з нічного рейду, притягли гітлерівського офіцера. Це був штабний капітан з красивим прізвищем Едельвейс.

Розбудили Дементьєва. Похитуючись спросонку, він ішов у штаб і з досадою думав, що йому доведеться зараз допитувати ще одного істерика. Цікаво тільки, якої цей заспіває: «Хайль Гітлер!» чи «Гітлер капут?» Дементьєва однаково дратували обидві категорії: він не вірив ні тим, ні іншим.

Німецький офіцер спокійно, але з цікавістю розглядав Дементьєва, поки той знайомився з відібраними у полоненого документами. Переглядаючи їх, Дементьєв задав німцеві кілька питань, і його вже в першу хвилину допиту вразило те, як спокійно поставився гітлерівець до свого полону. Поводився він вільно і охоче відповідав на запитання…

— За яких обставин вас узяли в полон?

Капітан Дементьєв завжди любив ставити це питання. Відповідь полоненого цікаво було порівняти з тим, що вже було відомо з рапорту розвідників.

— За звичайнісіньких… — Німець сумно посміхнувся. — Я повертався з передових позицій, у моєму мотоциклі заглух мотор. Я розібрав карбюратор, а зібрати його перешкодили ваші солдати. От і все…

— Видно, війна в тому й полягає, — посміхнувся Дементьєв, — що солдати обох сторін перешкоджають один одному жити. Але погодьтесь, що мої солдати обрали для вас перешкоду не найважчу.

— О, звичайно! — Німець посміхнувся, але одразу ж посмішка зникла з його обличчя. — Та, мабуть, ця найважча перешкода чекає на мене зараз?

З напруженого погляду німця Дементьєв зрозумів, що він запитує серйозно.