Безумці

Александр Ашотович Насибов Безумці

Пригодницький роман російського радянського письменника Олександра Насібова (1914–1985) про боротьбу з фашизмом у роки другої світової війни, про знешкодження загону гітлерівських злочинців, які експериментували на живих людях, готували з них підводних диверсантів.

_{Художник Г. В. МАЛАКОВ}

2010-06-23 uk ru В. М. Булат MVV doc2fb, FictionBook Editor 2.4, ImageFB2 2010-06-23 MVV E85143C5-F27C-4A8F-87F7-202E4ABD83F0 1.0 "Молодь" Київ 1966 АЛЕКСАНДР АШОТОВИЧ НАСИБОВ БЕЗУМЦЫ (На украинском языке) Редактор В. Р. Лихогруд Художній редактор В. І. Пойда Технічний редактор Н. А. Тимчишипа Коректор З. Я. Можарівська Здано на виробництво 5-ІХ-І966 р. Підписано до друку 21-Х-1966 р. Формат 84Х108 1/32. Фіз. друк. арк. 7,25. Умовн. друк. арк. 12.18. Обл. — вид. арк. 13.36. Тираж 30.000. Зам. № 1384. Ціна 54 коп. Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», Київ, Пушкінська, 28. Надруковано з матриць Київської фабрики набору в друкоофсетній фабриці «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Львів, Зелена, 20.

Олександр Насібов

БЕЗУМЦІ

НЕМА ЗЛОЧИНІВ, ЯКИХ НЕ ВЧИНИЛИ І НЕ ЗДАТНІ ВЧИНИТИ ФАШИСТИ. ФАШИЗМ ЖИВИЙ. ВІН НАБИРАЄ СИЛИ. ВІН СПОДІВАЄТЬСЯ, ЩО НАСТАНЕ ЧАС, КОЛИ ВСЕ МОЖНА БУДЕ ПОЧАТИ СПОЧАТКУ.

СВІДОК ШРАЙБЕР:

Групенфюрер СС професор Гебгардт робив операції на черепі російським військовополоненим і потім убивав людей, яких оперував, щоб мати змогу виявити патологічні зміни, деформацію кісток…

СВІДОК ПАХОЛЛЕГ:

Деякі експерименти викликали у людей такий тиск у голові, що вони божеволіли… у нестямі вони роздирали собі лице і голову нігтями…

З матеріалів Нюрнберзького процесу над головними воєнними злочинцями

ВІД АВТОРА

Того пам"ятного вечора Кирило Карцов був удома. Вже давно посутеніло і за вікном ущух вуличний гамір, а він усе сидів біля столу. Радіо донесло передзвін курантів. У Москві була північ. А тут, на Каспії, минула перша година нової доби.

Карцов підвівся, походив по кімнаті, повернувся до столу і підсунув до себе розгорнуту газету. Це був звичайний номер західнонімецького «Курір» — вісім полос дрібного тексту і контрастних фото, надрукованих на тонкому папері, кілька сторінок реклами, потім вкладиш з продовженням якогось роману. Велику статтю в правому нижньому кутку першої полоси було обведено чорною рамкою.

Газета була торішня, але попала до Карцова тільки тепер, та й то зовсім випадково. Вранці він зайшов до мене в редакцію домовитись про наступні спуски під воду: на завтра було призначено занурення в районі затонулого в давнину міста, а Карцов не тільки лікар, а й підводний дослідник.

Підводні плавці працюють парами, охороняючи один одного, як це роблять в бою винищувачі. Під час занурення я — напарник Карцова. От він і завітав до мене, щоб заздалегідь усе уточнити.

Обклавшись газетами, я писав огляд. Тут були видання соціалістичних країн, номери французької «Монд» і лондонських «Таймс» та «Обсервер», бюлетені агентств. Розмовляючи, я рився в підшивках, потім відімкнув шафу і дістав велику паку газет з архіву.

Отут Карцов і побачив «Курір». Він так і вп"явся очима в статтю в правому нижньому кутку першої газетної полоси.

Кирило досконало знає німецьку, та спочатку не сама стаття в траурній рамці схвилювала його. Фотокартка, заверстана в центрі статті, — ось від чого він не міг одвести очей!

— Хто це? — обережно запитав я.

— Абст.