Безумці

— Операція «Долар»?

— Я не знаю, що це таке. Але завтра тридцяте вересня…

— Абст знає про телеграму?

— Її взяв Вальтер. Він увійшов до рубки, коли я закінчувала дешифровку.

— ТТ — ініціали Кана?

— Кана звуть Фрідріх. ТТ — умовний знак. Я помічала: якщо у повідомленні стоїть цей знак, наступний зв"язок Абст проводить сам.

— Коли має бути зв"язок?

— О двадцять першій годині.

— Можна зробити так, щоб у рубці були ви?

— Ні. Хіба що Абст затримається…

Карцов підводиться:

— Марто, вам не віддали пістолета?

Вона хитає головою.

— Зрозуміло… Йдіть, Марто. Не можна, щоб нас бачили разом.

Він проводжає її до дверей.

— Постарайтесь відпочити, набратися сил. Можливо, все скоїться цієї ночі. Що б не сталося, об одинадцятій будьте у своїй кімнаті. Я постукаю… Мужайтеся, Марто!

Вона йде.

Карцов дивиться їй услід.

У неї волосся кольору платини, а очі темно-сині, майже чорні. Хвора, безпорадна, та скільки в ній мужності, внутрішньої сили!..

Йому ввижається. Сонячний день у рідному місті. Широка вулиця пролягла до порту. Попереду — море, воно стоїть зеленою стіною, і білі кораблі наче висять над дахами будинків.