— Це рішення ви прийняли тоді, коли відвідали Бретмюллера? Я не помиляюсь?
— Так. Я не можу забути показання небіжчика — командира «Випери». Хто б подумав, скеля з величезним природним тайником! І це поблизу військово-морської бази, проти якої нам неодмінно доведеться працювати!
Шостий розділ
Місяць стояв у зеніті, та хмари ховали його, і тільки ледь помітна плямка світліла в центрі чорного небосхилу. Темна була й вода. Її невидима течія майже нечутно облизувала борти корабля, що кілька хвилин тому одчалив від острова.
Абст, висунувши голову з-під вітрозахисного козирка, ведучи судно широкою плавною дугою, напружено вдивлявся в навколишній морок. На кормовому сидінні примостився Фрідріх Кан.
Катер ішов без вогнів. Мотор рокотів на середніх обертах. За транцем[12] приглушено булькали вихлопні гази.
На озері було холодно. І лихоманка, яку Кан глушив в Абстовому кабінеті гарячою кавою, знову охопила його. А коли розвідник думав про те, що цієї хвилини десь на острові входять у воду плавці, йому ставало ще холодніше, і він щільніше загортався в шкіряне пальто на хутрі, дбайливо запропоноване господарем острова.
Раптом Кан обернувся. Запущена з острова ракета повільно здіймалася в небо. Стало видно широку водяну гладінь і темну зубчасту смугу лісу, що звідусіль підходив до озера. Ракета полетіла вниз і згасла, не сягнувши води. Озеро знов оповила темрява.
— Старт? — запитав Кан.
— Так, зараз їх випускають.
— Вони заклякнуть, раніше ніж дістануться мети.
— Плавці в гумових костюмах, під якими тепла вовняна білизна. До того ж натреновані.
— Як вони знайдуть нас? — Кан недовірливо глянув на острів, від якого вони уже відпливли на значну відстань.
— Плавці знають наш курс. І в них є компаси.
— А скільки ми пройшли?
Абст нахилився до щитка з приладами, на мить увімкнув освітлення.
— Сім кабельтових, — сказав, вимикаючи двигун. — Мабуть, досить.
Абст пішов на бак, хвилину возився з якорем. Почувся сплеск, коротко прогримкотів ланцюг у клюзі, і все затихло. Кан глянув на світний циферблат годинника.
— Дві години і шість хвилин, — мовив він. — Плавці атакують катер десь між третьою годиною і пів на четверту.
— Цікаво, — Кан пожував губами, — дуже цікаво. А скільки у нас під кілем?