Безумці

— Футів п"ятдесят, — відповів Абст, повернувшись на корму. — Тут не дуже глибоко.

— Цікаво, — повторив Кан, — від третьої до пів на четверту. І ці півгодини я маю пильно дивитися?

— Будьте якомога уважніші, дуже прошу. Інакше вони ошукають нас.

— І кожен, кого я побачу, закінчує гру? Ну, а якщо я гукну його, а він пірне, наче не чув?

— Ви можете стріляти.

— Що?..

— Ви можете стріляти в кожну підозрілу пляму на воді. Будь ласка, не церемоньтесь.

— Це серйозно?

— Цілком. — Абст знизав плечима. — Адже так буде, коли почнеться бойова робота. Їх спеціально попереджено.

Кан зареготав.

— Ну і спритний! — вигукнув він. — Ти ж добре знаєш, що я не ношу зброї!

Замість відповіді Абст поклав на кормове сидіння маленький чорний пістолет.

— Заряджений, — сказав він. — Патрон у стволі. І є запасна обойма.

Кан обірвав сміх. Він не сподівався, що Абст піде так далеко.

— Зрештою, ви даремно турбуєтесь за них, — сказав Абст. — Патрони будуть розстріляні марно.

Він узяв револьвер, витягнув і перевірив обойму, потім, відтягнувши затвор, упевнився, що патрон справді у стволі.

— Ну, а що коли я справді побачу когось із них, вистрілю і не схиблю? Ти ж знаєш, я вмію спостерігати, вмію і стріляти!

— В такому разі хай ремствують на себе. — Абст роздратовано кивнув головою. — Скоро рік, як я морочуся з ними. Я не шкодую зусиль, щоб зробити з них убивць, найдосвідченіших і неприступних. І якщо помилився, нехай вони вже тепер дістануть по заслузі. Що раніше, то краще!

— Оце вже ні! — Кан рішуче відсунув пістолет. — Не будьмо такими жорстокими. Я придумав інше. Дай-но відпорний гак… Отак. — Він, оцінюючи, зважив у руках довгу важку жердину із сталевим наконечником. — Мабуть, це буде цікавіше, еге ж?

Абст розсміявся, гідно оцінивши задум шефа.