Однак майор попросив дозволу зробити невеличке зауваження, перш ніж пролунає наказ узяти курс на схід.
— Кажіть, Мак-Наббсе, — мовив Гленарван.
— Я не маю наміру, — почав майор, — знецінити докази мого друга Паганеля, або ж їх спростувати. Як на мене, ці докази поважні, мудрі, гідні нашої уваги, вони повинні скерувати наші майбутні розшуки. Але я хочу перевірити їх востаннє й упевнитись, чи справді вони безсумнівні й незаперечні.
Ніхто не міг збагнути, куди хилить обачливий майор, всі слухали його дещо стурбовано.
— Кажіть далі, майоре, — промовив Паганель, — я готовий відповісти на всі ваші запитання.
— Зробити це дуже просто, — вів далі майор. — Коли п’ять місяців тому в Клайдській затоці ми дошукувались змісту цих документів, наше тлумачення здавалось єдино вірогідним. Аварія “Британії” могла статися тільки біля західних берегів Патагонії, ніде інде. Щодо цього в нас не було найменшого сумніву.
— Слушно кажете, — докинув Гленарван.
— Пізніше, коли Паганель через свою богодану неуважність опинився на борту “Дункана”, він познайомився з документами й схвалив беззастережно наш план розшуків на американському узбережжі.
— Правильно, — погодився географ.
— А втім, ми помилились.
— Так, ми помилились, — озвався Паганель. — Людям властиво помилятися, Мак-Наббсе, але хіба що безумень затявся б на своїх похибках.
— Заждіть, Паганелю, не запалюйтесь так, — мовив майор. — Я зовсім не хочу сказати, нібито ми й далі повинні розшукувати капітана Гранта в Америці.
— Тоді чого ж ви хочете? — спитав Гленарван.
— Визнання, тільки визнання того, що Австралія тепер здається нам єдино можливим місцем загибелі “Британії”, достеменно так, як раніше здавалась Америка.
— Охоче визнаємо, — мовив Паганель.
— Беру це до уваги й користуюсь нагодою, аби застерегти вас од надмірного захоплення такими “очевидними” тлумаченнями, котрі суперечать одне одному. Хтозна, чи не виникне в нас і після Австралії подібної впевненості щодо будь-якої іншої країни? Отож, коли нові розшуки будуть марні, чи не визнаємо ми, що їх “цілком очевидно” треба провадити деінде?
Гленарван і Паганель глянули один на одного. Їх вразила справедливість майорових міркувань.
— Тому я хотів би, — вів далі майор, — перш ніж ми вирушимо до Австралії, ще раз глянути на карти. Подивімось послідовно всі місця, крізь які проходить тридцять сьома паралель, — чи не стрінеться нам іще якась країна, до котрої можуть стосуватися знайдені в документах вказівки.
— Немає нічого легшого, — сказав Паганель, — бо ж, на щастя, земель на цій широті не надто рясно.
— Поглянемо, — відповів майор, розгортаючи накреслену за проекцією Меркатора [55] англійську карту обох земних півкуль.