Двері їм відчинила Жанна. Клосс увійшов перший, за ним Елерт, тримаючи руку на кобурі. І тільки потім — троє одягнених у цивільне співробітників Елерта. Жанна прекрасно розіграла здивування.
— Не розумію, що це означає?
— Ведіть нас, Клосс. А ви, мадемуазель Моле, скоро все зрозумієте. У вас є зброя? — запитав Елерт.
Вона не встигла відповісти, як підбіг один з таємних агентів і, добре обшукавши її, заперечливо похитав головою.
— У чому ви мене звинувачуєте, панове? Обер-лейтенант Клосс може підтвердити…
Вони зайшли до кімнати. Клосс побачив на туалетному столикові пудреницю і мовчки подав її Елертові. Елерт знайшов у ній те, що повинен був знайти.
Жанна упала на стілець і затулила обличчя руками.
“Чудовий акторський талант”, — подумав Клосс.
— Від кого ви дістали мікроплівку? Кому повинні були її передати?
— А якщо я не скажу? — тихо запитала Жанна.
— У тебе немає виходу, Жанно, — відповів Клосс. — Я знайшов цю мікроплівку в твоїй пудрениці. Якщо ти у всьому зізнаєшся, то ми зможемо зберегти тобі життя.
Все сталося, як було задумано. Жанна, не дуже опираючись, зізналася, що мікроплівку, як і решту матеріалів, вона взяла в поштовій скриньці, яка є місцем зв’язку і знаходиться в маленькому напівзруйнованому будиночку на шосе Корніше. Хто її туди поклав, вона сказати не може, знає тільки, що це німецький офіцер. Він давно працює на англійців і скоро збирається втекти до Англії. Для цього по нього прийде підводний човен. Жанна не скінчила ще говорити, коли до кімнати вбіг таємний агент і з торжеством подав Елертові смужку паперу з машинописом. Клосс полегшено зітхнув — цього папірця він сам позавчора приніс до Жанни, віддрукувавши його на машинці, що стоїть у кабінеті Ворманна. В Елерта заблищали очі.
— Прочитайте, Клосс.
— Нічого не розумію, — спокійно сказав Клосс. — “Чекаю” — і більше ні слова. Що ж тут незвичайного.
— Підпис. Тільки підпис. Я-23. Ви не розумієте?
— Ні.
— Ах, Клосс. Цього Я-23, цього проклятого Я-23 ми ловимо вже цілий рік. Ну, тепер він од нас не втече. — Він звернувся до Жанни: — Кому ви передавали одержані матеріали?
— Я відносила їх, — покірливо відповіла Жанна, — на цвинтар за церквою капуцинів. А хто їх звідтіля забирав — не знаю.
— Чому ви не віднесли мікроплівки?
— Я якраз збиралася йти…