— Це блеф, — пробурмотів Рінг.
— Ні, це торгівля. Я мушу мати гарантії, що ви не заженете мене на слизьке.
— Я вам даю слово німецького офіцера.
Цього разу Клосс розсміявся цілком щиро.
— Ви жартуєте, пане полковник.
— Архів знаходиться в замку Едельсберг.
— Це вже знає навіть і американська розвідка, — заперечив Клосс.
— Від Інги, так? Ця Марта все розказала… Чи Інга знає, хто добив Марту?
— Ні, цього вона не знає, — відповів Клосс.
— А ви?
— Я знаю. Хоч цей чоловік добре грав свою роль. Ви його не боїтеся?
Вони мовчки дивилися один на одного. Той, про кого обидва зараз думали і який був десь у місті, небезпечний для Рінга і давав деякий шанс для Клосса… Так, це був шанс, але такий, якого вони не використають.
— Дурниці! — кинув Рінг. Він уже не хотів знати ні про які можливі ускладнення.
— Так де ж архів?
Полковник ще вагався.
— Добре, я скажу. В парку Едельсберг, у підземеллі каплички шістнадцятого століття. Годі вам цього?
— Докази?
— Тепер ви жартуєте, капітане Клосс.
Чи виграв він цей раунд? Не було ніякої гарантії, що Рінг сказав правду, а коли навіть і так, то як використати цю інформацію, як встигнути використати її, перш ніж Рінг і Анна-Марія Елькен вивезуть документи?
З півночі знову долинув гуркіт артилерійської канонади. Вулицею проїжджали німецькі самохідні гармати, за ними йшла піхота, але коли Клосс придивився крізь вікно до солдатів, то впевнився, що вони виглядали куди гірше, ніж передні частини, які ввійшли в Бішофсфельде. Це були літні люди в обвислих мундирах; вони через силу мовчки брели туди, де, неподалік від міста, точилися бої.
ebooksa