— Працюєте разом, — серйозно мовив Клосс. — Я здогадувався про це.
— Не панькайся з ним! — гаркнув Штольп. — Це він так почастував мене. — Штольп помацав рукою голову. — Розповідай! — звернувся він уже до Клосса. — Що ти наговорив Мюллерові?
Клосс зненацька пирснув сміхом. Страшенно дурне становище! Що це за клубок!
Обоє дивилися на Клосса, як на причинного…
— Розповідай! — крикнув Штольп.
— Дурненький мій, якби я їм хоч що-небудь сказав, то ви б уже тут не корчили з себе героїв. А втім, ви переконаєтесь у цьому за годину: Мюллер не прийде до Больдта і не знайде Інгрід Кельд.
— Це вже не має ніякого значення, — промовив Шульц. — Ця дівчина втекла!
Тепер йому вдалося вивести Клосса з рівноваги. Отже, все надаремно! Весь задум розвалився, як карткова хатка! Інгрід Кельд знову на волі! Смертельна загроза нависла не тільки над зв’язковою, а й над ним теж!
— Ідіоти! — вибухнув Клосс. — Як ви могли дозволити їй втекти! А нехай вас… — Тут йому кортіло вилаяти їх по-польському. Німецькі лайки не були такі соковиті.
Обидва офіцери дивилися на нього страшенно здивовано. Цей вибух люті був цілком щирий: вони не мали в цьому сумніву.
— Так ти їй не допомагав утекти?
Вони гадали, що це він! Ну, звичайно, у них були підстави так думати. Тепер вони нічого не розуміють.
— Я не приховуватиму, — сказав Шульц, — що ми вскочили в халепу. Інгрід Кельд знає надто багато. Та й ти теж знаєш багато…
— …але ти в наших руках, — докінчив Штольп і зняв із запобіжника пістолет.
— Мені прикро, Гансе, — Шульц теж підняв зброю.
— Сховайте свої іграшки. — У голосі Клосса не було нути страху, тільки лють. — Ви телепні, справжні телепні! І вся ваша офіцерська конспірація — дитяча забавка, цукерка для гестапо… Ви поводитеся, як блазні… Ти, Шульце, гадаєш, що я не залишив собі шляху для відступу? Якщо мене не стане, лист до Кірстговена потрапить у належні руки, — тепер Клосс відкрив свої козирі. Більше йому нічого не лишалося! А що він, шантажуючи, трохи переборщив…
— Ти знаєш! — крикнув Шульц.
— Знаю… і навіть більше. Я хочу врятувати вас, ідіоти, ще раз хочу вас врятувати… Сховайте ж нарешті свої іграшки!.. Хоч користі з вас, власне кажучи, ніякої… Нічого ви не варті, панове офіцери…
Шульц поклав пістолет у кобуру. Штольп, повагавшись якусь мить, зробив те саме.
— Я хотів би тебе, Гансе, мати за спільника, — сказав він.