— Вони дорожчі за все. Від цього можна з’їхати з глузду.
— І на них можна купити справжнє кохання жінки або чоловіка?
— На них можна купити увесь світ!
— Ой, леле! — сказала Королева. — Ось ти чоловік, ти знав жінок. Невже за ці камінчики можна купити жінку?
— Від часу створення світу за них купували і продавали жінок. І заради них жінки самі продавали себе.
— А можна за них купити серце твого доброго друга Френка?
Тільки тепер Торес уперше подивився на неї, кивнув і щось промурмотав; від випитого вина і споглядання такої безлічі коштовностей очі його блукали і нестямно палали.
— Ти гадаєш, твій славний друг Френк їх так само, як і ти, цінуватиме?
Торес мовчки кивнув.
— І всі люди так їх цінують?
Торес знову багатозначно кивнув.
Королева розсміялася сріблястим сміхом, у якому звучало презирство. Вона схилилася і зачерпнула пригорщу коштовних самоцвітів.
— Ходімо, — наказала вона. — Я покажу тобі, як я їх ціную.
Вона провела його через кімнату і вийшла разом з ним на галерею, споруджену над водою. Галерея оперізувала будинок із трьох боків, четвертий прилягав до скелі. Біля її підніжжя пінився вир. Торес подумав, що тут, очевидно, і знаходиться той отвір, через який вода витікає з озера, як це і підозрювали Моргани. А Королева, піддражнюючи його, жбурнула самоцвіти у вир.
— Ось як я їх ціную! — сказала вона.
Торесу забило дух, а побачивши таке марнотратство, він відразу ж протверезів.
— І вони вже ніколи не повернуться до мене! — зі сміхом продовжувала вона. — Звідти ніщо не повертається! Дивися!
Вона кинула у воду букетик квітів, що, покружлявши у вирі, зник з очей.
— Коли ніщо звідти не повертається, то куди ж воно зникає? — хрипким голосом запитав Торес.
Королева знизала плечима, але Торес зрозумів, що їй відома таємниця виру.