— Яких гарних пташенят я вам виведу, — гаряче сказала вона.
— А де ж ті яєчка, що ти зібрала? — спитав Грикор.
— Там, — відповіла вона, махнувши рукою.
Хлопчики швидко відшукали в очереті кошик, повний різнобарвних яєчок.
Кошик вони взяли до човна.
— Дідусю, поглянь, скільки яєчок зібрала Асмік, — радів Камо.
І Асмік, щаслива, схвильована, радо усміхаючись, поглядала то на одного, то на другого хлопчика.
Дід Асатур уважно перебирав у кошику яєчка.
— Доню моя. оце яєчка чайки, з них вилупляться гарні білі пташки. Але їхнє м’ясо не смачне, вони самі їдять м"ясо. Відберіть ці яєчка і віддайте Рибтресту, адже одна така пташка з’їдає два-три пуди рибних мальків на рік. Багато риби гине від них у Севані. Збирати їхні яєчка не гріх.
— А це чиї? — показав Камо на яєчка, завбільшки з курячі, немов посипані зеленкуватим піском.
— Добре ти зробила, дівчинко, що зібрала ці яєчка. З них вилупляться сірі чаплі, що живляться рибками. Відберіть їх і передайте Рибтресту.
— Ну, а це що за яєчко? Ніби вимазане кров’ю, що засохла на ньому, а на крові дрібні темні цяточки? — здивовано запитав Грикор, показуючи на приплюснуте довге червонобрунатне яєчко.
— Це яєчка гагари. М’ясо її пахне рибою. Відберіть і ці.
Коли всі яєчка, названі дідом, було відібрано, в кошику залишилось найбільше сіруватобілих яєчок качки-крижня. Були тут яєчка сірих і мармурових качок, шилохвосток, синьої качки, казарки, чирки.
Дід Асатур знав не тільки те, які яєчка у якого птаха, він знав багато чого іншого і поспішив поділитися своїми знаннями з дітьми.
— Ви бачите — все розумно створила природа. Наприклад, деякі яєчка забарвлені, як очерет, у інших відтінок грунту з його найрізноманітнішими кольорами. А яєчка свійської курки завжди білі. Чому це так?
Асмік крадькома глянула на Армена і, вагаючись, відповіла:
— Бо свійським не треба ховати свої яєчка.
— Вірно, дочко… — зрадів старий.
— А яєчка диких пташок повинні мати колір їхнього оточення, щоб вони були непомітними для ворогів, — додав Камо.
ebooksa