— Те, що ви говорите, — курям на сміх. Хто це бачив ферму диких птахів? — вигукнув Грикор.
— Не бачили — побачать! — рішуче відповів Камо
В цю мить з озера долинуло страшне ревіння: «Болт… бо-олт… болт!..»
Дід Асатур перехрестився, щоб ніхто не помітив, і позадкував від озера.
— Ні, любі мої, я в це сатанинське озеро не полізу, — сказав він, замахавши руками.
Діти стояли, немов закам’янілі, наче їх облили холодною водою.
«І що це за ревіння?» подумав Камо і звернувся до товаришів: — Друзі, це ревіння, мабуть, має якусь просту причину, якої не знали наші предки і жили віками залякані…
— Причина відома, — важко дихаючи, почав дід Асатур, — мій покійний кум Мукел казав, що… Не треба сміятися. Це диявол, якого вигнали з пекла…
— Повинні ж ми, нарешті, з’ясувати причину цього ревіння! — вигукнув Камо схвильовано. — Поїдемо і побачимо на власні очі.
— Дитино моя, відмовся од цього небезпечного задуму. Це — прокляте озеро, — намагався переконати внука старий мисливець, відчуваючи разом з тим гордість, мовляв, «кров мисливця Асатура тече в жилах онука».
Армен і Грикор поглянули один на одного, потім на Асмік. Особливо був вражений Грикор, який не раз чув страшні казки діда Асатура і був під великим впливом їхньої чарівної сили.
— Якщо я піду, хто буде біля телят? — спробував він відмовитись.
— Он іде пастух, — сказав Камо, показавши на Вано, який ішов з палицею на плечі.
— Еге-еге! Як добре, що він іде… — нещиро зрадів Грикор.
Діти сіли в човен. Грикор підвів руку, немовби хотів доторкнутися до уявної бороди.
— Чи по дав би ти нам, дідусю, селезня? Може, справді, зустрінемо вішапа?
— Кинемо йому в пащу селезня, а самі втечемо…
— Ти саме такий, щоб вішану віддати! Па, візьми на шашлик, — кинув дід Гри корові селезня в човен.
Плигнув у човен і Чамбар.
Дід Асатур, залишаючись на березі, побожно перехрестив дітей і щось забубонів собі під ніс.
ebooksa