— Тепер більше немає ніяких сумнівів і можна діяти сміливо і впевнено, — енергійно сказав Ашот Гаспарян.
— Невже є зв’язок між цією рибкою і блискучим слідом на скелі? — здивовано запитав Камо.
— Безумовно. Це результат одного й того ж явища.
Слова геолога, таємничі й незрозумілі, ще більше розпалювали цікавість і нетерпіння Камо.
Побачивши це, Армен вирішив покласти край таємниці:
— Ти знаєш, як до цього ми дійшли з Арамом Акопяном? — загадково посміхаючись, спитав Армен у товариша.
— Як?
Камо був збитий з пантелику: Армен завжди знає більше, ніж він!
— Глянь униз.
Камо глянув.
— Що ти бачиш?
— Безодню.
— А ти не бачиш, що від цього краю до самої безодні Фархад прорізано у скелі вузьку улоговинку?..
Камо широко посміхнувся.
— Справді, ніби прорізано…
— А що може прорізати граніт?
— Вода!.. — зірвалося з уст Камо. І він так зрадів, що, обійнявши Армена, підкинув його вгору, як дитину.
— Як могла потрапити риба в печеру?
— Риба, звичайно, не могла б жити в печері, для неї тут не було корму, — спокійно відповів Армен. — Але придивись до кістяка. Адже це кістяк форельки… Чи не так, товаришу Гаспарян?
Ашот Гаспарян кивнув головою на знак згоди, і Армен пояснював:
ebooksa