— Якщо ви в Парижі, то деякий прогрес намічається. До речі, вам відомий вміст пакета?
— Звідки ж? Знаю тільки, що в ньому доповідна про стан повстанського руху на Поліссі, я готував її разом з отаманами.
— Цікаві факти й роздуми, — ствердив Вакар. — І мало узагальнень.
— Бо повстанський рух на Україні згасає. Боєздатні частини збереглися лише на Поліссі.
— Побалакаємо про це за обідом, — сказав Вакар.
Він провів Петра до ресторану через внутрішній перехід, влаштувалися у закуті під лампочкою з шовковим абажуром. Гарсон приніс салат і пляшку терпкого червоного вина, Микола Платонович одразу налив по півкелиха, й вони випили за знайомство та успіхи, бо, як пояснив Вакар, успіхи у їхній справі неминучі й скоро можуть стати навіть вражаючими. Петро, звичайно, не дуже погодився з ним, та не заперечував, навпаки, з задоволенням спорожнив свій келих до кінця. Вино, хоч, мабуть, і дешеве, сподобалося йому, не кажучи вже про салат з креветками. Вовк віддав належне і креветкам, і не ті-кому вже й поганому картопляному супу. Вони допили пляшку вина, й Вакар замовив ще одну до біфштекса. Випили по келиху, й Микола Платонович повідомив, що першу ластівку з Совдепії прийнято на “ура”: стаття друкуватиметься в першому номері журналу. Й багатозначно сказав, що сам Карташов задоволений статтею Толпиги й просить передати йому щире поздоровлення за вдалий дебют у “Нови”.
Петро сказав: Толпигу він не знає і взагалі не хоче втручатися не в свої справи — зараз краще знати якомога менше, йому вистачає знайомства з Мухіним і, взагалі, він збирається повернутися до загону й продовжити активну збройну боротьбу з більшовиками. Бо всілякі жур-пали, статті, засідання, обговорення, листівки тощо не порівняти з наскоком на якесь селище чи місто, і що така акція варта зібрань усіх київських балакунів.
Вакар подивився на Вовка презирливо, мов на недолугого піхотного офіцера, якому невідомі всі задуми командування, однак пояснив досить м’яко, що ніколи не погодиться з прапорщиком: в боротьбі з більшовизмом розпочався новий етап, сама система Совдепії підриває її зсередини, й вирішального значення набирають не збройні наскоки окремих отаманів на села й селища (хоча він особисто не заперечує і проти цього), а ідеологічна боротьба, вивчення кон’юнктури, тверезе осмислення ситуації, аби підготувати маси до майже безкровного перевороту, вловити момент і взяти владу в свої руки.
Вовк удав, що вражений такою постановкою питання, та він не зовсім вірить у те, що більшовики самі риють собі могилу. Може, трохи енергійніше, ніж треба, він наголосив на тому незаперечному факті, що червоні військові частини майже повністю контролюють ситуацію на Україні, хіба що за винятком Полісся, отже, навряд чи добровільно поступляться владою.
Вакар заперечив: існують суворі закони економіки, сам Маркс учить цьому, а економіка совдепів розвалюється. Видно, йому не дуже хотілося сперечатися з якимсь недолугим прапорщиком — заявив ліниво й невизначено:
— Поживемо — побачимо… Тепер до справи. Зволікати не можна, два дні в Парижі вам, сподіваюсь, вистачить; відпочивайте, подихайте свіжим паризьким повітрям, грошей у вас, здається, не так уже н багато, а наша організація, на жаль, не зможе фінансувати всі ваші забаганки.
— Тут стільки спокус… — Удав, що трохи підпив Вовк. Злодійкувато зблиснув очима й прошепотів: — Шикарні жінки, Миколо Платоновичу, я давно не бачив таких.
— На шикарних жінок у вас, прапорщику, не вистачить грошей.
— Я так і гадав.
— Ми заплатимо за готель і харчування в цьому бістро протягом трьох днів. Також за квиток до Варшави.
Вовк спохмурнів:
— У Парижі такі магазини…
— Забудьте.
— Але ж Мухін відверто сказав, що дехто тут, у Парижі, заплатив би великі гроші за пакет, доставлений мною.
— Ну й що? Є багато витрат на утримання організації та видання журналу. Наступного тижня ми переправимо партію журналів через кордон. Інформуйте про це Мухіна.
ebooksa