Підвівся рідкий ліс рук: голосували явно не всі, можливо, не було навіть половини, та Грунтенкові вистачило й цього.
— Отже, отамана обрано, — заявив тоном, що виключав заперечення. — А тепер до села, бо отамана слід обмити, правда ж?
Загули схвально, тільки й чекали на таку пропозицію, а тепер відчули, що з обранням нового отамана нічого не змінилося. То хіба не все одно, хто наказує — Длугопольський чи Тарган, аби лишень випити й добре попоїсти, а якщо вдасться, затиснути в темному кутку гарну дівчину.
Федько підвівся на тачанці, свиснув по-розбійницькому, заклавши два пальця до рота, пустив коней вчвал, а за ним, гергочучи й стріляючи в повітря, понісся весь загін.
Грунтенко притримав коня, порівнявся з Длугопольським, мовив, скосивши на нього око:
— Перший раунд виграно, Миколо Костянтиновичу.
— Й без жертв.
— Усе ще попереду.
— За Федьком слід постежити, певно, не змириться.
— Чміль поклав би його, якби не здався.
— 1 правильно б учинив.
— Усіх не покладеш, когось треба й лишити.
— Повинні перетворити банду на загін ідейних борців.
— Та повинні… — якось невизначено погодився Грунтенко. — Сьогодні ще нехай погуляють, а завтра почнемо затягувати попруги.
— Слід когось послати за кордон.
— Почекай трохи, хай утвердимося. Маю відомості — під Коростенем наші гуртуються. Панаса Петрика пам’ятаєш?
— Інженер, що йшов з Тютюнником?
— Так, член адміністративної “трійки” — мали встановлювати нову владу на місцях. Об’явився в селі Дідковичі Татарнавичівської волості. Пошлемо на зв’язок Микиту Чмеля, а потім шукатимемо вихід на Центральний штаб.
— Згоден, — Чміль усюди пролізе — хитрий, недарма його сам полковник Чеботарів пригрів.
— І Тютюнник узяв із собою, а він на людей нюх має.
ebooksa