Рівера ж був зовсім інший. У його жилах текла іспанська й індіанська кров, і він сидів собі в кутку — мовчазний і непорушний, і тільки його всевидящі чорні очі перескакували від обличчя до обличчя.
— Так ось де цей хлопець, — мовив Денні, змірявши оцінюючим поглядом свого потенційного суперника. — Привіт, хлопче! Як ся маєш?
Очі Рівери спалахнули недобрим вогнем, але він не подав виду, що почув привітання. Він не любив усіх грінго, але цього грінго він зненавидів так швидко і сильно, що аж сам цьому здивувався.
— Господи милосердний! — благально-жартівливо звернувся Денні до антрепренера. — Ви що — хочете, щоб я бився з глухонімим? — Коли сміх нарешті влігся, він відпустив іще один жарт. — Що ж, мабуть, справді кепські справи в Лос-Анджелесі, якщо це — найкраще, чим ви мене можете налякати. У якому дитсадку ви його знайшли?
— Він — міцний горішок, Денні, повір мені, — заперечив Робертс. — З ним було не так легко впоратися, як тобі здається.
— До того ж половину квитків уже продали, — благально вставив Келлі. — Доведеться тобі з ним битися, Денні. — Кращого суперника ми не змогли знайти.
Денні ще раз зміряв Ріверу недбалим і недоброзичливим поглядом і зітхнув.
— Гадаю, доведеться мені поводитися з ним якомога делікатніше. Аби тільки він сам не наривався на неприємність.
Робертс чмихнув.
— Маєш бути обережнішим, — зауважив менеджер Денні. — Не треба ризикувати. Бо розслабишся і пропустиш випадковий нокаутуючий удар.
— О, звісно, я буду обережним, аякже! — посміхнувся Денні. — Я буду обережним від самого початку і пропанькаюся з ним стільки, скільки захоче поважна публіка. Як ти гадаєш, Келлі, п"ятнадцять раундів вистачить? А потім — каюк, га?
— Вистачить, — пролунала відповідь. — Можна і п"ятнадцять, якщо це виглядатиме правдоподібно.
— Тоді перейдімо до справи. — Денні замовк, роблячи підрахунки. — Звісно, шістдесят п"ять відсотків доходу від продажу квитків дістається учасникам, відповідно до домовленості про мій поєдинок з Карті. Але ця частка буде розділена інакше. Вісімдесят відсотків мене цілком влаштують. — І, звертаючись до свого менеджера, додав: — Я правильно кажу?
Менеджер мовчки кивнув. Але Рівера похитав головою.
— Але так заведено, і це — нормально, — став наполягати Келлі. — Грошовий приз становить шістдесят п"ять відсотків виручки від квитків. Ти — новачок, і тебе ніхто не знає. Приз ділиться між тобою і Денні. Двадцять відсотків призначаються тобі, вісімдесят — Денні. Це ж справедливо, еге ж, Робертсе?
— Цілком справедливо, — погодився Робертс. — Тому що в тебе іще немає репутації.
— А скільки це буде — шістдесят п"ять відсотків виручки? — поцікавився Рівера.
— Та десь тисяч п"ять, може — аж вісім, — втрутився у розмову Денні. — Десь так. Тому твоя частка становитиме від тисячі до тисячі шестисот доларів. Досить непогана платня за те, що тебе відлупцює боксер з моєю репутацією. Що скажеш?
І тут Рівера сказав таке, що у всіх присутніх аж подих перехопило.
— Переможцю дістається все, — заявив він з видом людини, яка висловила своє остаточне судження.