Рівера, який навколішках мив підлогу, підняв голову і спитав, тримаючи в руках щітку, з якої на оголені руки стікали бульки брудної мильної води:
— А п"ять тисяч вистачить?
Керівники Хунти поглянули на нього вкрай здивовано. Вера кивнув головою і ковтнув слину. Від несподіванки він утратив дар мови, але вмить набув віри і впевненості.
— Можете замовляти гвинтівки, — сказав Рівера і після цієї фрази відзначився найдовшим плином слів, який коли-небудь доводилося від нього чути. — Часу мало. За три тижні я дістану вам п"ять тисяч. І це буде якраз доречно. На той час потеплішає і тому зручніше буде воювати. Це все, чим я зможу допомогти.
Вера відчайдушно боровся зі своєю щойно набутою впевненістю. Неймовірно! Скільки нездійсненних мрій розбилося на друзки відтоді, як він почав займатися революційною діяльністю! Він вірив цьому обірваному Прибиральникові Революції, але водночас не наважувався вірити.
— Ти з глузду з"їхав, — сказав він.
— Через три тижні, — повторив Рівера. — Замовляйте гвинтівки.
Потім підвівся, відкотив рукави і вдягнув пальто.
— Замовляйте гвинтівки, — знову повторив він. — А я тим часом піду.
Після безладу і метушні, після тривалих переговорів по телефону, супроводжуваних добірною лайкою, в офісі у Келлі відбувалася нічна нарада. Справ у Келлі було хоч греблю гати, але останнім часом справи йшли кепсько. Він привіз із Нью-Йорка Денні Ворда, організував бій між ним та Біллі Карті, до поєдинку залишалося три тижні, але Карті зліг через сильну травму. І замінити його було ніким. Келлі обривав дроти, телефонуючи на Схід кожному підхожому боксеру-легковаговику, але всі вони були пов"язані розкладами боїв та контрактами. Але ось, нарешті, зажевріла хоча й слабка, та все ж надія.
— Ну ти й нахаба! — відразу ж сказав Келлі Рівері, кинувши на нього оцінюючий погляд.
— Я поб"ю Ворда, — тільки й відповів Рівера.
— А звідки у тебе така впевненість? Ти коли-небудь бачив, як він б"ється?
Рівера похитав головою.
— Та він тебе відлупцює як пацана — однією рукою та ще й із заплющеними очима!
Рівера знизав плечима.
— Тобі що — більше нічого сказати? — гаркнув антрепренер.
— Я поб"ю його.
— А ти взагалі хоч де-небудь виступав? — роздратовано спитав Майкл Келлі. Майкл був братом антрепренера і загрібав чималенькі суми на ставках.
Рівера удостоїв його злого погляду і промовчав. Секретар антрепренера, молодик явно спортивного вигляду, презирливо і гучно гмикнув.