— Вибач. У фотографа посиділи. Нумо поїмо, потім я тобі дещо покажу!
По сніданку ми знову піднялися до себе в кімнату. Я дістав фотографії, розклав їх на столі. Зручно всівся й увімкнув лампу.
— А де мої фото? — запитала Гуля.
Я провів поглядом по розкладених знімках, але портретів Гулі не побачив. Перерахував знімки — їх виявилося тільки тридцять чотири.
— Напевно, не вийшли, — сказав я.
Ми разом розглядали знімки. Я відшукав ті три, на які звернув мою увагу Вітя. Передав їх Гулі, а сам роздивлявся інші. У мене вже не лишилося сумнівів, що всі знімки були зроблені на березі Каспію, неподалік від того місця, де я знайшов намет. Тут була й рибацька шхуна, спочатку далеко від берега, потім усе ближче й ближче. Потім човен із людьми між берегом і шхуною. Люди на березі — п"ятеро чоловіків — щось витягають із човна. Це було схоже на кадри зі старого фільму. І якби не ті три фотографії, то цікавість моя до цієї плівки вже давно згасла б.
— Так, — Гуля зітхнула. — Його вбили?
Вона повернула фотографії і обійняла мене ззаду.
— Напевно. Або помер від побоїв... — сказав я, розглядаючи знімок, на якому четверо витягували човен на берег. У човні лежали якісь мішки.
— Знаєш, — сказав я, позирнувши знизу вгору на Гулю. — Щось тут не так... Усі знімки, крім цих трьох, зовсім «мирні». Вони зняті ніби збоку, ніхто навмисно не позує. А тут усі дивляться у об"єктив, крім зв"язаного.
— Може, фотографували різні люди, — висловила припущення Гуля.
Я замислився. На фотографіях фігурували шестеро людей, включно зі зв"язаним. Але на одній окремій фотографії можна було побачити лише п"ятьох. На «могильному» знімку стояло четверо, а п"ятий мусив знімати. Отже, шостий справді був похований під піском з імпровізованим, майже блазнівським хрестом. Виходило, що знімки шхуни та човна з людьми, а потім тих п"ятьох, які зійшли на берег, були зроблені полоненим. Очевидячки, до того, як він потрапив у полон.
Я поділився своїми міркуваннями з Гулею.
— Отже, він стежив за ними? — сказала вона. — А навіщо?
Я знизав плечима.
— Колю, а давай розкладемо фото по черзі, як їх знімали.
Пропозиція Гулі мені сподобалася. Я дістав плівку, і ми вдвох, розтягнувши її перед запаленою настільною лампою, відшукували знімок, який відповідав кадру, й викладали його на столі рядком. Коли дійшли до двох останніх кадрів — перезирнулися. Замість портретів Гулі там була суцільна темрява.
— Нічого, ми з тобою у фотоательє сфотографуємось, — пообіцяв я.
Розкладені по порядку знімки підтвердили наші висновки. Людина з фотоапаратом чекала наближення шхуни, потім стежила за човном, у якому п"ятеро невідомих щось переправили на берег. Потім фотографа помітили, відібрали апарат, зв"язали і сфотографувались разом із ним. Тільки явно не «на згадку», інакше фотоапарат вони забрали б із собою.
— Дивно, що «Смена» лежала в наметі, — промовив я. — Я б на їхньому місці або забрав її з собою, або викинув у море...
ebooksa