МІСТО В ГОРАХ
— Не знаю! — сказав командир з"єднання. — Не знаю. чому був такий наказ. Як тільки мені подзвонив командуючий флотом, я передав шифровку вам… Кажете, вже готувалися вийти в атаку? Мабуть, серце так і заколотилося в грудях? Випустити таку здобич!
Медведєв мовчав, крутячи в пальцях погаслу папіросу.
— Гаразд, не ви одні це пережили, — говорив далі капітан першого рангу. — Вже був такий наказ минулого тижня. Теж ішов транспорт на норд… Запитую командуючого: «В чому річ? Отак у моїх моряків торпеди самі собою почнуть з апаратів вискакувати…»
— І що сказав командуючий, товаришу капітан першого рангу?
Літній моряк нахмурився. Поглянув на Медведєва проникливими очима.
— Сказав: «Виконуйте завдання. Накази командування не обговорюються». А з цим «фокке-вульфом» ви молодець. Майстерно провели маневр, збили з бойового курсу — хлопці ваші влучно стріляли… Здивувався я: як дійшли своїм ходом до бази… Мотор вийшов з ладу, бензобаки майже порожні. На чому вели катер?
— На ентузіазмі матросів довів корабель, товаришу капітан першого рангу! — серйозно сказав Медведєв.
Він сидів у світлій просторій каюті перед столом командира з"єднання торпедних катерів. Жовтуваті відблиски стельового плафона падали на вишневу емаль ордена Червоної Зірки над нагрудною кишенькою кітеля старшого лейтенанта. Тільки півгодини тому капітан першого рангу вручив Медведєву цей орден.
— Ну, днів зо два відпочиньте, відіспіться, а потім знову в море, старший лейтенанте!
— Дозвольте спитати, товаришу капітан першого рангу, як мій рапорт?
— Ваш рапорт? — знову нахмурився командир з"єднання. В його голосі були здивування і досада. — Ви наполягаєте на своєму рапорті?
— Відпочивати зараз не можу, — підвівся Медведєв із стільця. — Мій катер буде на ремонті місяців зо два. Сидіти без діла нестерпно.
— То йдіть в операцію хоч зараз. Пошлю вас забезпечуючим на будь-який корабель!
Медведєв зблід. Зблід так само, як тоді, коли Фролов доповів про дим на горизонті.
— Я прошу дати хід моєму рапорту. Прошу перевести мене тимчасово з торпедних катерів у частини морської піхоти, у сопки.
— Але чому? Що вас тягне на берег, старший лейтенанте?
Медведєв мовчав. Як міг він пояснити свій дивний задум, свої фантастичні плани? Він навіть сам не усвідомлював їх до кінця. Його вважатимуть за смішного базіку. Нікому не хотів відкривати своєї ідеї, боячись, що йому доведуть її нездійсненність.
— От що, дорогий, — лагідно сказав командир з"єднання, — кажу по-дружньому: ви втомилися, знервувалися і збираєтесь зробити дурницю. Я навмисно затримав ваш рапорт. Люди на суші потрібні, командуючий може списати вас, тим більше що ви вже служили в морській піхоті… Вам набридло море?
ebooksa