— Це гаманець — ваш? — запитав перший поліцейський, відкопилюючи товсту губу.
— А чий же ще! — знову хотів схопитися Пуол, і другий поліцейський знову натиснув йому на плече.
А до стола підсунулися уже впритул, мало животами не налягли товсті чоловік і жінка.
— Брехун він! Це злодій!
— Ага! У мого чоловіка гаманця витягнув!
— Перелічіть, що було в гаманці, — звернувся до товстуна поліцейський.
Той назвав спочатку, скільки було грошей. «Але їх стільки може вже й не бути!» — додав, спохватившись. Назвав, які документи пропали разом з гаманцем, на чиє ім"я виписані. «Їх теж може не бути, може, викинув десь на смітник!» — поки це товстун додавав, жінка простягла руки до Пуолової чуприни, учепилася за чуба: «Злодюга! Мафіозі!»
Поліцейському, що стояв позад Пуола, довелося вже обороняти його, розчіплювати жінчині пальці: «Ма-да-а-ам! Мадам!» Товстогубий поліцейський тим часом потрошив гаманця над столом і розкладав те, що було в ньому. Товстун вигукував: «Паспорт цілий! І права водія!.. І квитки на авійон… І страховий поліс! І чекова книжка!» Він і руки простягав до того, що розкладалося, але відсмикував, ніби обпікався чи боявся залишити відбитки пальців, і все витирав мокрий лоб і залисини великим картатим носовиком.
— Ну от… І чорт з ним! Відпустіть! — говорив поліцейському.
— Не пускайте! — мало не вищала жінка. — Це одна зграя! Заодно вони! — показувала і на Раджа.
— Ну, ходімо, панове, у поліцейську дільницю. І ви тож з нами! — наказав Раджу перший поліцейський.
Радж підвівся, прикидаючи, скільки коштує замовлене ним, вийняв гроші. Поліцейський поквапно зібрав зі стола все, що повикладав з гаманця. І в цю мить од вікна пролунав дзвінкий хлопчачий голос:
— Раджа не зачіпайте! Радні ні в чому невинен! — Янг зіскочив з підвіконня, підбіг до стола.
— Ти?! — аж сторопів Радж.
— Дядечки, він невинен! — засмикав поліцейських за рукави. — Пуола беріть! Він — гад!
Навколо них уже зібрався натовп. Нервував, тупав адміністратор, пориваючись щось сказати.
Пуол зацьковано озирався, втягував голову в плечі:
— Сам ти гаденя… Ти мене ще згадаєш!
— Янг, ти — іди! Без тебе розберуться… У дельфінарії мене шукатимеш. Іди! — Радж устиг обняти Янга й підштовхнути від стола.
Товстогубий поліцейський, однак, розміркував інакше:
ebooksa