— Хлопчику, і ти з нами підеш. До з"ясування всіх обставин.
— Правильно! — лізла під руки товстуха. — Усіх! Під корінь! Випустите, а вони нас пристукнуть!
Поки виходили, Радж заспокійливо гладив Янга по плечах. Коли пробував щось сказати, товстогубий наказував мовчати.
Услід їм гриміла весела музика.
Розділ третій
Ніхто не чекав, що буде ураган, бо час зимових циклонів і безперервних штормів закінчився в листопаді.
Янг, відпущений з поліцейської дільниці, йшов до готелю, а пальмове листя тривожно шаруділо, вулицею здіймалися вихори. Майже не чути було нічних птахів і цикад. Дихати було важко, повітря згустилося настільки, що його, здавалося, можна було мацати в пальцях. Шпиль на вежі одного будинку блакитно світився. У проміжках між будинками на горизонті безперервно спалахували блискавиці.
І все-таки, незважаючи на задушливу атмосферу і всі циклювання, Янг устиг заснути. Поруч з його канапою у вітальні номеру синьйори Терези лежав Тота. Собачка довго непокоївся, і Янг час від часу його гладив та так і заснув, звісивши руку в його собачі кудли. Прокинувся від сильного удару грому, навіть заплющені очі сліпнули від блискавок. Тота трохи скавучав і лизав його руку. Крізь ревіння і виття вітру, дзенькіт шибок у вікнах, хлюпотіння і шум зливи було чути гуркіт водяних бурунів на пляжі, гарматні удари хвиль у районі пристані тріск дерев на алеях.
— Мадонна міа, матер деї… — голосно молилася в спальні донна Тереза. — Янге, хлопчику мій, ти тут? — вигукувала вона між словами молитви.
— Тут, тут, — відповів Янг.
— Іди до мене, а то я боюся.
«От іще не вистачало! Нав’язалася на мою голову…» — Янг знехотя пройшов до спальні.
— Увімкни світло!
Янг клацнув вимикачем — світло не загорілося. Вернувся до вітальні і там клацнув. Немає! Чи щось зіпсувалося, чи підстанція відключила струм.
— Не горить, — зайшов знову, став біля дверей.
— Боже, боже… Кінець світу, не інакше. І часто у вас такі страхи?
— Часто.
— Може, ляжеш біля мене?
Добре, що не ввімкнулося світло. Але і при блискавицях донна Тереза, якби не заплющувала очей від страху, могла б побачити, як почервонів Янг.
— Ні-і! — хитнув головою. — Може, Тота вам покласти?
ebooksa