— Слава богу, — зрадів Доутрі. — А то я вже боявся, що ви захочете взяти мене з собою, сер… Квеку, ти бери мій бебехи, тягай до другий шлюпка.
Квек заходився переносити клунки, а помічник востаннє, зміряв рівень води в трюмі, доповів, що там три з половиною фути, і матроси почали складати в шлюпку за бортом що легше.
Один матрос, худорлявий, стрункий і сильний молодий швед, шести футів на зріст, вислоплечий, з блідо-голубими очима, білим лицем і лляним чубом, став помагати Квекові.
— Сюди, Великий Джоне! — гукнув до нього помічник. — Твоя шлюпка оце. Помагай тут.
Високий скандінав зніяковіло осміхнувся й пояснив, затинаючись:
— Я… мабуть, попливу… зі стюардом.
— Нехай, нам легше буде, — вирішив Нішіканта. — Ще хто піде туди?
— Авжеж, — глузливо кинув йому в обличчя Доутрі. — Я гадаю, решта пива піде в мою шлюпку. Чи ви, може, заперечуєте?
— Та я вас!.. — заверещав Нішіканта, вдаючи розлюченого.
— Ти мене й пальцем не насмієш торкнути, кровопивце поганий, — відрубав Доутрі. — їх ти залякав, але я тебе не боюся! Краще ти мене стережись. Великий Джоне! Тягни в ту шлюпку оцей ящик пива і оті пів-ящика… Ну, спробуй тільки перечити, Нішіканто!
Єврей не насмів перечити й не знав, як йому повестися; його порятував з того збентеження крик:
— Ось вона знову!
Всі кинулись хапатися хто за що. Новий удар строщив ще кілька шпангоутів, і «Мері Тернер» важко хитнулася з борту на борт.
— Спускай! Хутко!
Капітанового наказа виконано вмить. Спущена з правого борту шлюпка загойдалася на воді, і в неї посипалась решта речей та припасу.
— Давайте вже поможу, сер, бо вам треба поспішати, — сказав Доутрі, взяв з рук у капітана хронометра й став напоготові, щоб передати його капітанові, щойно той зійде в шлюпку.
— Ходіть, Грінліфе, — покликав Грімшо Старого Моряка.
— Ні, щиро вам дякую, сер, — відповів той, — У другому човні, мабуть, просторіш буде.
— Кухар потрібен нам! — гукнув Нішіканта з корми шлюпки, — Йди сюди, жовтопика мавпо! Стрибай!
Невеличкий, старий, зморшкуватий китаєць видимо завагався — в який же човен йому сісти. Він поглядав то на гладкого лихваря з пістолетом, то на Квека й Доутрі з їхньою проказою й зважував, що страшніше, та ще прикидав, котрий човен безпечніший.