Рендом пильно дивився на мене.
— Ну, і що ти від мене хочеш?
— Розгорни і подивися, — зронив я.
Він став на коліна і відкинув плащ, після чого знову накинув його.
— Небіжчик, — зауважив він, — ну і що з того?
— Ти погано дивився. Відтягни повіку. Відкрий рот і поглянь на зуби. Помацай нарости на тильних сторонах рук. Перелічи фаланги пальців. Потім сам скажеш мені, в чому тут справа.
Він проробив все, що я підказав. Подивившись на руки, він завмер і кивнув:
— Так, пригадую.
— Пригадуй вголос.
— Тоді, в домі Флори…
— Тоді я побачив їх уперше, — перебив його я. — Але потрібен-то їм був ти. Я так і не зрозумів, навіщо.
— Все вірно. Я не встиг розповісти тобі. Просто часу не було. Дивно… Звідки цей звалився?
Я зволікав, не знаючи, витягати з Рендома його історію чи спершу розповісти свою. Моя перемогла, тому що справа не терпіла зволікань, та й своя сорочка завжди ближче до тіла.
Я зітхнув і опустився в крісло.
— Тільки що ми позбулися ще одного брата. Убитий Каїн. Я трохи спізнився. Ця тварюка… людина… вже добралася до нього. Звичайно, я хотів взяти його живим, але він бився як чорт. У мене не залишалося вибору.
Рендом тихо присвиснув і опустився в крісло навпроти мене.
— Зрозуміло, — майже беззвучно прошепотів він.
Я уважно подивився йому в обличчя. Здається, в куточках його очей причаїлася посмішка, яка могла стати явною, якщо першим посміхнуся я. Цілком імовірно…
— Ні! — Рішуче заперечив я. — Будь цей моїх рук справа, я б все влаштував так, щоб самому залишитися осторонь. Я розповів тобі все, як було.
— Вірю, вірю, — поспішив відповісти він. — Де Каїн?
ebooksa