Повітря було насичене смородом застоялої води, гнилої трави та падла.
Уздрівши сліди, Домбо злякано озирнувся навсебіч.
— Тут проходив гумба-гумба, — таємниче прошепотів хлопець.
— Так, проходив, — придивившись краще, відповів географ.
— Гумба-гумба лихий тварина! — озвався знову Домбо. — Може на нас нападай!
— Нічого страшного, — заспокоїв його Павел. — Ми проженемо його карабіном.
Негреня замислено похитало головою:
— Вогненним луком гамба не зможе вбивай гумба-гумбу!
Нічого на це не відповівши, Павел подавсь уперед. Коли стежина круто звернула праворуч, перед ним розляглася зелена галявина. Домбо, відставши трохи, хотів уже наздогнати географа, але помітив, як той раптом спритно нахиливсь і ліг за деревом. Хлопець і собі ліг і поповзом дістався до Павла, й лише тепер помітив край галявини велику й гарну антилопу з білими грудьми та довгими серпа-тими рогами. Очевидно, тварина теж відчула близькість ворога, бо стрілою зникла в лісі.
Павел вийшов із засідки й підступив до іншого дереза, але з жахом відсахнувся. Якийсь попелястий клубок заворушився йому біля самих ніг і загрозливо засичав. З клубка вистромились десятки зміїних язичків. Один плазун поповз уперед, зловісно надув шию, наче міхур. Домбо вихопив пістолет і рачки поліз до нього.
— Домбо вбивай змія! — нахвалявся він, але Павел ухопив його за плече:
— Заховай пістолет! Злякаєш антилопу.
— Гаразд, не буду стріляй, — підкорилось негреня й застромило зброю в кобуру.
Змія спочатку подалася до них, потім звернула вбік і пошилась у сухе листя…
Оглядаючи галявину, Павел раптом спостеріг у горішньому її закутку якісь півкулі, певно, гриби. Здаля вони нагадували мініатюрне тубільне селище з круглими хатинками. «Смажені гриби дуже добрі й поживні. Якщо навіть антилопа сюди не повернеться, то харчі забезпечено», — міркував собі Павел, дивлячись на колонію грибів-велетнів.
Минув час — антилопа не поверталася. Закинувши карабін за плече, Павел попростував через галявину.
Домбо саме щось лагодив у лукові, та, помітивши, куди подався Павел, схопивсь і стривожено вигукнув:
— Стій, гамба!
— А що? — обернувсь Павел. — Тих ото грибів нам вистачить на добрі два дні. Ось тільки побачу, чи не отруйні.
Домбо всміхнувся й махнув рукою:
ebooksa