Палати породілей були трьома поверхами вище, і вони йшли туди бічними сходами, потім вузьким тьмяно освітленим коридором. Лікарняний дух тільки загострював почуття втрати, що билося в Торновій душі. Нарешті спинилися перед скляною переділкою, і священик простежив поглядом, як Торн, вагаючись, підступив ближче і подивився на те, що було з другого боку. А там було немовля. Новонароджене. Воно скидалося на маленьке янголятко. У нього було розтріпане чорне волоссячко та глибоко посаджені блакитні оченята, що враз підсвідомо спинилися на Торні.
— Воно нікого не має, — сказав священик. — Його мати вмерла. Так само як ваша дитина… майже водночас…
Торн рвучко обернувсь до нього.
— Вашій дружині потрібна дитина, — провадив священик, — а цій дитині потрібна мати.
Торн звільна похитав головою.
— Ми хотіли власну… — мовив він.
— Дозволю собі зауважити… воно дуже схоже…
Торн знову поглянув на немовля й не міг не погодитися з цим. Волосся в дитинчати було такого самого кольору, як у Кетрін, а обличчям воно начебто скидалося на нього самого. Таке саме випнуте підборіддячко і навіть маленька ямочка на ньому…
— Синьйора ніколи ні про що не дізнається, — сказав священик.
Торн раптом приплющив очі. Руки в нього затремтіли, і священик узяв їх у свої.
— А воно… здорове?.. — спитав Торн непевним голосом.
— Здоровісіньке.
— Якісь родичі є?
— Нікого…
З хвилину Торна й священика оповила цілковита тиша, така навдивовижу безшелесна, що здавалося, ніби вона тисне на барабанні перетинки.
— Я тут за головного, — промовив священик. — Жодних записів не залишиться. Ніхто про це не дізнається.
Торн, усе ще вагаючись, одвів погляд.
— А можна мені… поглянути на мою дитину? — спитав він.
— Що це змінить? — відказав священик. — Віддайте любов живим.
За скляною переділкою немовля звело обоє рученят і простягло їх до Торна, мовби пориваючись обійняти його.
ebooksa