— Бірбале, — промовив Акбар, спішуючись, — чи можеш ти відповісти на одне запитання? Ми вже давно хотіли поставити його тобі.
Перший міністр і легендарний дотепник покірно вклонився.
— Як забажаєте,
— Тоді, — провадив далі Акбар, — що було першим — яйце чи курка?
Бірбал відповів одразу:
— Курка.
Це здивувало Акбара.
— А чому ти такий. упевнений? — допитувався він.
—
Перший міністр й імператор стояли на міському кріпосному валу і дивилися на воронів, що кружляли.
— Бірбале, — почав Акбар, — як ти гадаєш, скільки воронів у нашому королівстві?
—
Акбар дивувався.
— А уяви собі, що ми їх порахували, — промовив він, — і їх виявилося більше, то що ти скажеш?
— Це означатиме, — відповів Бірбал, — що до них із сусіднього королівства прилетіли гості.
— А якщо менше?
— Тоді трохи наших полетіло подивитися на закордоння.
Біля Акбарового двору на імператора чекав великий лінгвіст, гість з далекого західного краю — єзуїтський священик, який міг вільно розмовляти і диспутувати десятками мов. Він ніяк не зізнавався імператорові, якою була його рідна мова. А імператор ніяк не міг розгадати цієї загадки, тож перший міністр обійшов священика і дав йому добрячого копняка. Священик вибухнув прокльонами — не португальською, а італійською.
— Бачите,
— Якби ти був атеїстом, Бірбале, — запитав імператор свого першого міністра, — що б ти сказав справжнім вірянам усіх великих релігій світу?