— Гаразд, я спитаю.
— Коли?
— Трохи згодом.
— Моя мати дуже тяжко хвора. Вона лежить у лікарні, і я боюся, що дорога кожна хвилина…
У кабінеті посла задзижчав селектор. Голос секретарки запитав, чи він не знає, де можна знайти священика, що приходив до нього позаминулого тижня. Торн аж похолов.
— А хто про це питає?
— Якийсь чоловік. Він каже, ніби ви розбили йому фотоапарат. Той священик — його родич. Чи так він принаймні вважає.
По невеличкій паузі Торн сказав:
— Запросіть його до мене…
Дорогу до посольського кабінету Дженнінгс знайшов без труднощів. Будинок посольства був опоряджений у сучасному стилі. До приймальні вів довгий коридор з портретами всіх американських послів у Лондоні, розвішаними обабіч на стінах. Поминаючи їх, Дженнінгс із подивом дізнався, що цей пост, перше ніж стати президентами США, займали Джон Квінсі Адамс і Джеймс Монро. Непоганий щабель до політичної кар’єри. Може, і його приятелеві Торну судилося сягнути таких висот.
— Заходьте, — всміхнувся Торн, коли репортер прочинив двері до кабінету. — Сідайте.
— Пробачте, що я так вдерся…
— Пусте.
Посол жестом запросив Дженнінгса, і той увійшов до кабінету, шукаючи очима, де сісти. За багато років свого фотомисливства він чи не вперше опинився так близько від своєї дичини. Потрапити сюди виявилося простіше, ніж він гадав. Але тепер настала нервова реакція: тремтіли коліна, прискорено билося серце. Приблизно так само він почував себе, коли проявляв свої перші фотографії. Збудження було таке сильне, що майже межувало із сексуальним.
— Я хотів би ще раз вибачитися за розбиту фотокамеру, — сказав Торн.
— Та вона однаково була вже стара.
— Я маю відшкодувати вам збитки.
— Ні, ні…
— Мені дуже хочеться це зробити. І бажано, щоб ви самі мені допомогли.
Дженнінгс знизав плечима й непевно кивнув головою.
ebooksa