— Я вас проведу, — сказала Кетрін, рушаючи до сходів.
— Не треба. Поки що залиште нас удвох, гаразд? Ми познайомимося самі, — зупинила її місіс Бейлок.
— Деміен соромиться незнайомих людей.
— Ну, мене це не стосується, запевняю вас.
— Та ні, справді…
— Дурниці. Зараз побачимо…
Без дальших слів жінка рушила нагору, і її огрядна постать зникла за поворотом сходів. У вестибюлі запала тиша. Торни збентежено перезирнулись, і Джеремі непевно хитнув головою.
— Начебто непогана жінка, — мовив він.
— Та начебто.
— Де ти її знайшла?
— Я її знайшла? — перепитала Кетрін.
— Атож.
— Нікого я не знаходила. Я думала, це ти її знайшов.
Торн тут-таки задер голову й покликав:
— Місіс Бейлок!
Жінка вийшла на горішню площадку й поглянула вниз на господарів.
— Слухаю вас.
— Пробачте, ми не зовсім розуміємо…
— Про що ви?
— Нам незрозуміло, як ви сюди потрапили.
ebooksa