Бідон Скотт. глянув і кивнув головою. Ані слова не було промовлено. Погонич поклав руку Красню Смітолі на плече й обернув його спиною від себе. Не було потреби ані на слово. Красень Сміт подався геть.
Тим часом навчитель любові гладив Білозуба й казав:
— Хотіли тебе вкрасти, так? А ти не дався? Атож, атож, він не туди заїхав, правда?
— Либонь, йому здалося, що всі сімнадцять чортів напали на нього, — осміхнувся Мет.
Білозуб ще гарчав, наїжений, але поволі шерсть на ньому влягалась, і ніжну нотку знову стало виразно чути в його гарчанні.
ПРИСВОЄНИЙ
Розділ І
ДАЛЕКА ДОРОГА
Воно носилося вже в повітрі. Білозуб прочував його, це лихо. Ще не було жодних його ознак, а якесь невиразне почуття казало йому, що воно насувається, що переміна неминуча. Сам не розуміючи як, він прочув це, стежачи за своїми богами. А вони й у голові собі не покладали, що якимсь незбагненним способом собака, хоч-і не заходив у хатину, знав про те, що вони збиралися робити.
— Ану, прислухайтесь-но! — сказав якось за вечерею Мет.
Відон Скотт прислухався. Через двері знадвору долинало тихе, жалібне скигління, так наче хтось приглушено ридав. Коли воно урвалося, почулось, як Білозуб обнюхує двері, ніби хотівши переконатись, що його бог ще в хатині, ще не рушив у свою таємничу самотню мандрівку.
— Це він за вами так, — сказав погонич.
Відон Скотт глянув на товариша мало не благально, хоч слова його промовили щось інше:
— Ну, якого біса я робитиму з вовком у Каліфорнії?
— Отож-бо й я кажу, — відповів Мет, — якого біса ви справді робитимете з вовком у Каліфорнії?
Відон Скотт лишився, одначе, з чогось незадоволений, — йому здалося, що Мет ганить його за щось.
— Тамтешнім собакам годі буде й показатись при ньому, — провадив Скотт. — Він їх усіх позагризає, тільки побачить. І коли він не заріже мене всякими штрафами, то його все одно відберуть від мене й заб"ють електрикою.
— Авжеж, він чистий розбишака, — погодився погонич. Відон Скотт подивився на нього підозріливо.
— Ні, нічого не буде! — сказав він рішучим топом.
ebooksa