Твори у дванадцяти томах. Том дванадцятий

Джек Лондон Твори у дванадцяти томах. Том дванадцятий

До дванадцятого тому входять роман «Серця трьох» (написано 1915 р., опубліковано в 1919 р.), збірки оповідань «Червоний бог» (написано в останні роки життя, опубліковано 1918 р.), «На маті макалоа» (написано 1916 р., опубліковано 1917–1919 рр.; друкується повністю), «Голландська мужність» (збірка містить ранні оповідання Дж. Лондона, написані на межі XIX–XX сторіч; вперше збірку опубліковано 1922 р.), а також вибрані листи. Пропущені місця в листах позначено квадратними дужками.

До тому додається алфавітний покажчик творів, вміщених у цьому виданні, і бібліографія українських перекладів з Дж. Лондона.

2012-07-10 uk en SamLab.ws doc2fb, FictionBook Editor Release 2.6, ImageFB2 2012-07-10 B238B56B-C50E-4CB4-B884-8AE86ADBB28E 2 ДЖЕК ЛОНДОН Сочинения, т. 12 (На украинском языке) Видавництво «Дніпро», Київ, Володимирська, 42. Редактор Р. I. Доценко Художник I. Л. Хотінок Художній редактор В. В. Машков Технічний редактор О. I. Дольницька Коректори М. С. Західна, Л. Г. Лященко Виготовлено на Харківській книжковій фабриці ім. М. В. Фрунзе Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, Харків, вул. Донець-Захаржевська, 6/8. Здано на виробництво 20/V1072 р. Підписано до друку 25/Х/972 р. Папір № 1. Формат 84х108 1/32. Фізичн. друк арк. 18,625. Умовн. друк. арк. 31,29+2 вкл. Обліково-видавн. арк. 33,589. Ціна 1 крб. 13 коп. Замовл. 2–170. Тираж 35 000.

Джек Лондон

ТВОРИ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ. ТОМ ДВАНАДЦЯТИЙ

_{СЕРЦЯ ТРЬОХ}

_Роман

_{ОПОВІДАННЯ (Посмертні збірки)}

_ЛИСТИ

^©   _{http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література}

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Дмитро Затонський, Віталій Коротич, Микола Лукаш, Василь Мисик, Тетяна Якимович

СЕРЦЯ ТРЬОХ

Роман

ПЕРЕДМОВА

Читач, сподіваюся, подарує мені, що цю передмову я починаю з вихваляння. Річ у тому, що цей твір — ювілейний. Закінчуючи його, я в сороковий раз святкую день свого народження, святкую свою п"ятдесяту книгу, шістнадцяту річницю письменницької праці і новий напрям у творчості. А «Серця трьох» таки новий напрям. Досі я, безперечно, не писав чогось такого і певний, що й надалі не писатиму. І мені анітрохи не соромно заявити привселюдно, що я пишаюся цим твором. А тепер я раджу читачеві, що любить швидкий розвиток дії, поминути решту хвальби та цю передмову й заглибитись у саме оповідання, і хай потім він насмілиться сказати мені, що його не варто читати.

А допитливішим дозвольте подати деякі додаткові пояснення.

Кінематограф скрізь став за найпопулярнішу форму розваги, і в міру його зростання вичерпувався запас сюжетів, які створила світова белетристика. Протягом року будь-яка кінокомпанія з допомогою двох десятків режисерів може екранізувати всі твори, що їх ціле своє життя писали Шекспір, Бальзак, Діккенс, Вальтер Скотт, Золя, Толстой і безліч інших, не таких плодючих письменників. А таких кінокомпаній — сотні, і легко зрозуміти, як швидко вони можуть опинитися без сировини, з якої роблять фільми.

Право на екранізацію всіх романів, оповідань та драматичних творів, виданих або тих, що мають бути видані, Давно вже куплено й оформлено угодою. А коли трапляться давній літературний матеріал, на який це право не поширюється, його так швидко поспішають використати, матроси, опинившись на березі з золотодайним піском, кидаються визбирувати самородки. Сценаристів тисячі, власне, десятки тисяч, бо нема такого нікчемного чоловіка, жінки або й дитини, що не вважали б, ніби вони вміють написати сценарій. Отже, десятки тисяч сценаристів грабують літературу, не приглядаючись, чи застережено авторські права, чи ні, і вихоплюють журнали мало не з друкарської машини, аби виловити чим швидше нову фабулу, який-небудь сюжет чи й цілу повість свого таки брата-письменника.

А втім, задля справедливості слід зазначити, що зовсім недавно, тоді, коли сценаристів ще не вельми шанували, вони виснажували себе роботою за п"ятнадцять-двадцять доларів на тиждень, а то ще скупі директори платили їм окремо, по десять-двадцять доларів за кожен сценарій. Та й то не завжди, бо ті твори, що вони крали, в них так само перекрадали немилосердні й безсоромні люди, які працювали в кінокомпаніях. А тепер, хоч усе це було недавно, я знаю сценаристів, що мають кожен по три машини, по два шофери, посилають своїх дітей до найкращих шкіл і взагалі ніколи не відчувають скрути в грошах.

Те, що сценаристів почали шанувати й цінувати їхні твори, пояснюється значною мірою нестачею белетристичної сировини. Автори кіноп"єс побачили, що на них в попит, що до них ставляться з повагою, платять більше грошей і, з другого боку, чекають від них досконалих зразків творчості. В новій гонитві за сюжетами зроблено спроби залучити до роботи в кіно відомих письменників. Але в тому, що людина написала кілька оповідань, не було ще гарантії, що вона може написати й добрий сценарій. Навпаки, виявилося, що з успішного белетриста найпевніше виходить невдалий сценарист.

Але врешті втрутилися господарі кінокомпаній. Головне, мовляв, розподілити працю. Приставши до спілки з потужними газетними об"єднаннями або, як то було із «Серцями трьох», з окремими особами, вони почали замовляти найталановитішим сценаристам (що навіть задля спасіння душі не спромоглися б написати роман) сценарій, який потім переробляли на роман белетристи (що теж і задля спасіння душі не здатні були б створити сценарій).