— Не стріляйте! Це я, Торес! Я саме вертаюсь від входу. Там щось сталося. Отвір завалено брилами. Води там поверх голови, і каміння падає раз по раз.
— Ну та й сюди ти також не підеш, — сказав Френк, націливши на нього револьвера.
— Тепер не час сваритися, — відмовив Торес. — Нам треба рятувати свое життя, а сваритися ми й потім зможемо.
Френк завагався.
— А що з Леонсією? — лукаво спитав Торес. — Я бачив, як вона втікала. Чи не загрожує їй яка небезпека?
Махнувши рукою на Тореса, Френк потяг за собою старого майя і кинувсь до кімнати ідолів, a Торес подався слідом. Побачивши його, перелякана Леонсія знову скрикнула.
— Це ж тільки Торес, — заспокоїв її Френк, — він хтозна-як настрахав і мене, коли я його вгледів. Але він живий. Встроміть у нього ножа — і потече кров. Ходімо, старий! Ми не хочемо втопитися, наче щурі в пастці. Ми не знаємо ще всіх таємниць майя. Почитай лишень свої вузлики й скажи нам, як вибратися звідси.
— Виходу треба шукати не зовні, а всередині, — відповів жрець.
— Нам байдуже, аби тільки вибратись. Та як попасти всередину?
— «З рота Чіа до вуха Хцатля», — відповів знову старий.
Френкові притьмом спала на думку жахітлива ідея.
— Торесе, — мовив він, — у роті цієї кам"яної леді лежить ключ, або щось таке. Ви стоїте ближче до неї. Всуньте туди руку й видобудьте його.
Леонсія зойкнула, зрозумівши, що Френк хоче помститись. Але Торес не звернув на це жодної уваги і, весело підійшовши до богині, сказав:
— Дуже радий, що можу бодай чимсь прислужитись. Тієї хвилини чесна Френкова вдача взяла гору.
— Стійте! — голосно скомандував він і сам наблизився до ідола.
Торес спершу здивувавсь, але швидко зрозумів, якої він уникнув небезпеки. В той час, як старий жрець репетував: «Блюзнірство, блюзнірство!» — Френк кілька разів розрядив свого револьвера просто в кам"яний рот. Потім, обгорнувши руку піджаком, він усунув її в рота богині, витяг звідти поранену пекельницю і, вдаривши нею об тіло статуї, розтрощив гадюці голову.
Обгорнувши руку вдруге (бо там могла бути ще й друга гадюка), Френк знов устромив її в рот і видобув брусок золота, що мав форму й розміри шпарки у вусі Хцатля. Старий показав пальцем на вухо, і Френк устромив туди ключа.
— Іде, як п"ять центів у отвір автомата, — зауважив він, коли ключ щез з очей. — Побачимо, що буде тепер. Чи не почне вода відразу спадати.
Але водограй невпинно бив і далі з розпадини. Торес же вражено показав на стіну, чимала частина якої почала поволі підійматися вгору.
— Шлях назовні, — сказав Торес