Юргенс стулив на кілька хвилин важкі повіки.
— Як вам сказати… — криво посміхнувшись, почав Ожогін після невеликої паузи. — Причин є багато, і розповідати можна довго, але я скажу найголовніше: мій батько помер у в"язниці, мати не перенесла його смерті. Я і молодший брат були озлоблені за батька…
— За що ж його посадили до в"язниці?
— Він був запеклим ворогом радянського ладу.
— А ви? — Юргенс перевів погляд на Грязнова.
— Особливих причин немає, — відповів той.
Юргенс встав з-за стола і твердими, розміреними кроками пересік кімнату по діагоналі від стола до книжкової шафи і назад.
— Що ж трапилося з вами? — спинившись позад прибулих, знову звернувся він до Грязнова.
— Зі мною нічого не трапилось. Мій батько народився і живе в Сибіру, в Іркутській області. Там же знаходиться молодша сестра. Є ще дядько по матері, зле я не знаю, де він. Я перед війною закінчив педінститут. На ваше запитання, мабуть, і не відповім. Я навіть не задумувався над тим, чим ви цікавитесь.
Хмарка тютюнового диму попливла над головами Грязнова й Ожогіна.
Задзвонив настільний телефон. Юргенс попрямував до стола і спокійним рухом зняв трубку.
— Слухаю… Так, я. Трохи зайнятий… Хто тебе повідомив?.. А… а!.. Ну, що ж, коли не спиться — приходь.
Юргенс поклав трубку на місце.
— Ще про що говорив з вами гауптман? — знову звернувся він до відвідувачів.
Ожогін розповів. Одержавши згоду Ожогіна і Грязнова співробітничати з німецькою розвідкою, Брехер попередив їх, що «справжній» роботі має передувати тривала підготовка і що працювати доведеться, можливо, після закінчення війни.
— Так, найімовірніше саме після закінчення війни, — підкреслив Юргенс, — і незалежно від її наслідків. Це треба запам"ятати.
Говорив він з невеликими паузами, але чітко і коротко, переводячи погляд з одного на другого.
— Передусім — старанна конспірація, найстаранніша, — повчав Юргенс.
Ніхто не повинен знати про їх зв"язок з німцями. Із співробітниками Юргенса вони зустрічатимуться щоденно, але лише з настанням темряви. Юргенс дозволяє і навіть рекомендує мати найширші зв"язки серед російського населення міста, але приховувати від нього свої симпатії до німців. Чим ширші й глибші ці зв"язки, тим краще для справи. Дозволяється навіть висловлювати невдоволення на адресу німецької адміністрації, але обережно, в міру. Треба також продумати і вирішити питання проте, чим вони будуть тут займатись, бо жити без роботи не можна. Це викличе підозріння. Свої міркування з цього приводу вони повинні завтра ж доповісти Юргенсу. Для них уже приготовлена квартира. До себе вони можуть запрошувати кого завгодно, крім осіб німецького походження, зв"язок з якими може їх скомпрометувати в очах місцевого населення.
Про харчування турбуватись не доведеться. Це покладено на квартирну хазяйку.
ebooksa