— Це інквізитор Густав, страшна людина. Я його добре знаю ще з тих часів, коли навчався алхімії у Празі. Скільки він невинних людей загубив, яких звинувачували у єресі та чародійстві!
— І він може княгиню Ярину погубити? — з острахом спитав Данько.
Пан Зенон тяжко опустився у крісло:
— Я ніколи не чув, щоб хтось міг врятуватись від нього.
Глава 3. Княжий маєток
Алхімік розгублено перебирав свої зшитки та інструменти.
— Треба збиратися, — невесело сказав він, — але що із собою взяти?
Біля вхідних дверей почулися голоси, і алхімік визирнув у вікно — кілька кремезних здорованів про щось сперечалися з латниками біля будинку.
— Пропустіть їх! — крикнув латникам пан Зенон. Ті неохоче пропустили двох здорованів у довгих фартухах.
— Вітаємо тебе, пане Зеноне! — вклонилися здоровані, коли зайшли до дверей. Їхні широкі плечі, здавалося, зайняли відразу півкімнати.
— Ну що, готове наше замовлення? — запитав один з них.
— Так, пане Любомире, — відповів алхімік, — мазь для цеху кожум’як знаходиться в моїй лабораторії. Данько, покажи її пану цехмістру.
Через хвилину кожум’яки повернулися, тягнучи кам’яну чашу.
— А що з вами трапилося, пане алхіміку? І чого це біля вашого будинку товчуться ці три зайди-латники? — запитав цехмістер.
Алхімік сумним голосом розповів про візит інквізитора і про його пропозицію, від якої аж ніяк не можна було відмовитись.
— От халепа, — ревонув цехмістер, — батько княгині стільки нашому Львівському братству допомагав, та й сама княгиня славиться своїм вмінням людей лікувати. Стільки добра зробила! Не було б у нас цієї колотнечі з німецькими цехами, то ми б показали цьому інквізиторові, що Львів є вільне місто, й нема чого зі своєю клятою інквізицією лізти!
Алхімік понуро розвів руками. Кожум’яки сунули йому кошіль з грошима, який алхімік байдуже кинув на стіл, попрощалися й вийшли з будинку.
— Пане Зеноне, — запитав Данько, — а майстер Орест далеко від маєтку княгині живе?
— Маєток знаходиться біля самого Чорного лісу. Будемо сподіватися, що ми зможемо допомогти княгині, а від неї відправимося до майстра Ореста.
Данько кивнув головою. Алхімік тим часом пішов до лабораторії збирати інструменти у дорожню торбу.
ebooksa