— Хазяїне, — почав він, — до сера Едвара Імлійса, губернатора Пенджабу, дійшли відомості, що ви, містер Нен-Сагор, належите до таємної партії комуністів і, живучи тут, у північному Нурі, запроваджуєте в життя ідеї цієї забороненої законом і невгодної богові партії. Чи стверджуєте ви це, містер?
— Сер, — відказав Нен-Сагор, — перекажіть губернаторові Пенджабу, шановному серові Едварові Імлійсу, що я, проживши на світі понад вісімдесят років, ніколи ні до якої партії не належав і зараз також не належу ні до партії комуністів, ні до якоїсь іншої. Щодо самої партії комуністів, то, бувши ціле життя зайнятий виключно науковою роботою, я не знаю навіть, які саме програми висуває ця партія і чого вона домагається.
Хоча вся розмова провадилася по-англійському і сер Едвар прекрасно чув Нен-Сагорову відповідь, його урядовець для особливих доручень негайно ж переказав цю відповідь своїми словами. Треба відзначити, що таке переказування не було тільки комедією. Це була лише поважна традиція, а англійські джентльмени, як відомо, дуже шанують свої традиції.
Справа в тім, що з давніх-давен, ще як тільки було завойовано Індію, при кожному високому англійському урядовцеві існував перекладач, що допомагав представникам уряду розмовляти з представниками народів завойованої країни.
За це століття англійська мова запанувала в Індії, і потреба в перекладачах сама собою відпала. Але цей процес опанування чужої мови цілим народом відбувся, проте, швидше, ніж відбуваються процеси англійського урядництва: міністерство колоній ще й досі не встигло скасувати посади перекладача при високих урядовцях.
Чесно відробляючи своє утримання, перекладачі й досі перекладають своїм начальникам з англійської на англійську (треба відзначити, що в Індії англійська мова є державна, і саме нею приписується звертатися до урядових осіб). Тепер такий спосіб розмовляти через третю особу з тубільцями став у Британській Індії славною й шанованою традицією.
Тим часом Біл далі виконував свої обов’язки:
— Але ж, хазяїне, яким чином сталося так, що ви запроваджуєте тут, у Нурі, систему соціалістичного ладу й навіть заявляєте, що така система є єдина доцільна з вашого погляду?
— Про яку систему ви сер? — запитав Нен-Сагор.
— Сер Едвар говорить про те, що у вас у Нурі практикується обмежений восьмигодинний робочий день, рівний розподіл прибутків між вашими робітниками, забезпечення робітників житлом і т. ін.
— Це не є, сер, якась політична програма. Цього, сер, тобто такої організації побуту, вимагає науковий експеримент, який я тут запроваджую в життя. Я працюю над справою біологічного оздоровлення людського роду і дійшов — підкреслюю — до суто наукового висновку, що економічно-побутові умови, про які ви мали ласку згадати, є одна з головних умов і передумов оздоровлення людського організму. За інших умов оздоровлення людського роду не може бути здійснене, бо інакше та фізична міць, яку здобуде людський організм через мої медико-профілактичні заходи, буде знищена ненормальними соціально-побутовими умовами. Я не вважаю, сер, це за політичну програму, я зву це комплексом заходів соціальної профілактики, тільки й усього.
Біл негайно переказав це губернаторові.
— О! — скрикнув сер Едвар.
— Ого! — підтримав його полковник Дубл.
— Ого-го! — відгукнувся й комісар.
— Отже, ви не відкидаєте обвинувачень?
— Якщо за обвинувачення ви вважаєте саме те, про що ми з вами, сер, допіру говорили, то, певна річ, я цього не відкидаю. Тільки даруйте мені, сер, я не розумію, чому ви говорите про обвинувачення там, де немає ніякого злочину?
Тут у цю невинну розмову встряв полковник Дубл. Він попросив урядовця переказати Нен-Сагорові його слова:
— Ви заявляєте, що цей постулат є постулат науковий, з галузі медицини? Отже, ви вважаєте, що він неодмінна передумова медичних заходів? Тобто медицина повинна домагатися проведення в життя такої системи ладу, яка існує тут у вас, у Нурі?
— Безперечно, сер.
ebooksa