Думбадзе з Коломійцем протелефонували на квартиру місіс Ліліан. Відповіді звідтіля не було. Вони протелефонували до Спектрарія, на квартиру Ями. Звідтіля відповіді також не було.
— Дивно, — розчаровано сказав Коломієць.
— Дивного, — відказав Думбадзе, — нічого нема. Що не кажіть, а останні події неабиякі. Або місіс Ліліан, до краю знервована, бродить десь по місту, або, добре зваживши всі обставини, вчасно потурбувалася не мозолити очей членам ревізійної комісії, а особливо — губернаторові. Так чи так, її нема, і я дуже шкодую, що ми не можемо навіть попрощатися з нею.
- Ідея! — раптом скрикнув Коломієць.
— Викладайте її сюди!
— Я гадаю, є одна особа, яка повинна знати, де нам шукати зараз місіс Ліліан.
— Ви говорите про…
— Ви не помиляєтеся, я говорю про Альберта Сю.
Думбадзе хитро поглянув на свого товариша.
— А ви маєте рацію, друже. Скажу одверто…
— Не будемо, друже, шукати причин, але останні дні місіс Ліліан дуже часто можна було побачити в компанії цього горбатого клерка.
- І то — здебільшого наодинці. Ви праві, ми зараз повинні дізнатися в нього.
Думбадзе підійшов до дзвінка і подзвонив до швейцарської.
Через дві-три хвилини до кімнати з’явилася молода красуня Мехта.
— Добридень, Мехто, — привітав її Думбадзе, використовуючи всі, здобуті за ці дні, слова з мови гінді, бо Мехта погано розуміла англійський діалект, — добридень, Мехто, ми хочемо просити вас піти до містера Сю, — знаєте, цього маленького горбатого урядовця англійських джентльменів, чорт би їх побрав, і покликати його до нас. Скажіть йому, будь ласка, що ми дуже хочемо його бачити.
— Урядовця Сю нема, — відказала Мехта. — Урядовець Сю пішов у гори.
— В гори? Чорт забирай, саме час для прогулянки!
— Урядовець Сю не пішов гуляти, — сказала Мехта, — урядовець Сю пішов у гори зовсім.
— Що?
Товариші спантеличено перезирнулися.
ebooksa