Грег сказав ще щось. Гендрон недочув.
— Пробачте, — мовив він.
— Я спитав, чи не погодилися б ви стати організатором моєї виборчої кампанії, — повторив Грег.
— Грег… — Гендрон мусив прокашлятись і почати знову. — Грег, здається, ви не розумієте. Від третього округу в палаті представників у Вашингтоні засідає Гаррісон Фішер. Він республіканець, людина шанована і, як я розумію, засів там навічно.
— Нічого вічного не буває, — заперечив Грег.
— А от Гаррісон з біса близький до цього, — сказав Гендрон. — Спитайте в Гарві. Вони разом ходили до школи. Мабуть, десь року тисяча вісімсотого.
Грег пустив повз вуха цей тонкий дотеп.
— Я назвуся Самотнім Лосем чи ще якось… І всі подумають, що я просто блазень… а кінець кінцем під сміх усього доброго люду третього округу я в’їду у Вашингтон.
— Грег, ви збожеволіли.
Грегова посмішка миттю зникла, наче її ніколи й не було. Обличчя його страхітливо змінилося. Воно нараз застигло, а очі викотились так, що стало видно білки. Як ото в коня, що ткнувся був мордою у гнилу воду.
— Ви мені краще такого не кажіть, Чак.
Банкірові стало зовсім зле.
— Пробачте, Грег. Я просто…
— Ніколи більш мені такого не кажіть, якщо не хочете, щоб одного дня біля вашого смердючого «імперіала» вас зустрів Санні Еллімен.
Губи Гендрона заворушились, але з них не злетіло ані звуку.
Грег знов посміхнувся, і то було так, наче сонце пробилося крізь лиховісні хмари.
— Ну гаразд. Не треба хвицати копитами, нам же разом працювати…
— Грег…
— Ви потрібні мені, бо знаєте всіх до одного бісових ділків у цій частині Нью-Гемпширу. Коли ми розкрутимо колесо, нам знадобляться великі гроші, отож, я думаю, доведеться пустити в хід помпу. Час мені вже вийти на простір цілого штату, а не тільки Ріджуея. Гадаю, півсотні тисяч доларів вистачить на те, щоб угноїти місцевий ґрунт.
Банкіра, який уже чотири виборчі кампанії працював на Гаррісона Фішера, так вразила Грегова політична наївність, що він спершу й не знав, як вести розмову далі. Нарешті сказав:
ebooksa