Мертва зона

— А ти не поспиш.

І все почалося знову… А потім скінчилось.

5

— Сейро…

— Ні, Джонні. Нічого не кажи. Вже час.

— Я тільки хотів сказати, яка ти гарна.

— Справді?

— Дуже гарна, — тихо мовив він. — Люба Сейра…

— Ми все своє відшкодували? — спитала вона.

Джонні всміхнувся:

— Усе, що могли, Сейро.

6

Повернувшись додому з Вестбрука, Герб нібито й не здивувався, побачивши Сейру. Він привітався, розхвалив малого й дорікнув Сейрі за те, що не приїздила з ним раніш.

— У нього ваше волосся й форма обличчя, — зауважив Герб. — Гадаю, і очі ваші будуть, коли перестануть мінятися.

— Аби тільки розум мав батьків, — сказала Сейра. Поверх голубої вовняної сукні на ній був фартух.

Надворі сідало сонце. Ще хвилин двадцять — і смеркнеться.

— А знаєте, куховарити в нас діло Джонні, — сказав Герб.

— Я не міг нічого вдіяти. Приставила ножа до горла.

— Ну, може, так воно й на краще, — всміхнувся Герб. — Бо що б ти не зробив, усе смакує, як оте франко-американське спагетті.

Джонні запустив у батька журналом, і Денні тоненько, пронизливо засміявся, так що сміх його розсипався по всьому будинку.