Джонні подивився на Сейру.
— Як хочеш, Джонні, — сказала вона, але раптом відчула якийсь неспокій.
— Давайте, містере, — підбурював Джонні підліток із значком Джіммі Хендрікса. — Це ж така
— Гаразд, — мовив Джонні. — Останній раз.
— Ставте куди кому до вподоби…
Усі втупили очі в Джонні, а він стояв, замислено потираючи чоло. Його звичайно добродушне обличчя було тепер серйозне і зосереджене. Він дивився на колесо в облямівці лампочок, і пальці його невпинно ковзали по гладенькій шкірі над правою бровою.
— На місці, — мовив він зрештою.
З гурту споглядачів долинуло збуджене шепотіння.
— Ой, містере, це ви вже дражните долю.
— Розходився, — невпевнено сказав Бернгардт. Тоді озирнувся на дружину, але та лише знизала плечима, даючи зрозуміти, що все це для неї незбагненна річ. — Ет, де наше не пропадало, і я туди ж.
Підліток із значком поглянув на свого приятеля, і той здвигнув плечима й кивнув головою.
— Гаразд, — мовив перший, обертаючись до хазяїна. — І ми теж.
Колесо закрутилося. Сейра чула, як позаду один з різноробів заклався на п’ять доларів, що третій сектор більше не випаде. У животі в неї знову завирувало, але цього разу так не минуло, а щось там і далі переверталось, аж поки вона збагнула, що їй стає погано. На обличчі в неї проступив холодний піт.
Колесо, спиняючись, почало клацати на першому секторові, і один із підлітків аж руками махнув із злості. Проте нікуди не пішов. Колесо проклацало повз 11, 12, 13. Хазяїн нарешті повеселішав. Цок, цок, цок — 14, 15, 16.
— Ти диви, йде далі, — мовив Бернгардт. Голос його звучав уважено.
Хазяїн дивився на своє колесо так, наче от-от ладен був кинутись і зупинити його. А колесо вже відклацало 20, 21 і врешті спинилося на позначці 22.
І знову в натовпі глядачів, який тим часом зріс чоловік до двадцяти, розлігся переможний крик. Здавалося, всі, хто ще був на ярмарку, зійшлися сюди. Сейра наче здалеку почула, як різнороб, що програв свій заклад, віддаючи гроші, пробурчав: «Таким бісовим дурням завжди ведеться». У голові в неї стугоніло. Аж раптом і ноги стали наче ватяні, усі м’язи дрібно тремтіли й не корилися їй. Вона закліпала очима, та від того їй тільки запаморочилось у голові й до горла підступила нудота. Весь світ гойднувся і похилився, так наче вона й досі була на круговерті, а тоді поволі став на місце.
То я з’їла несвіжу сосиску, пригнічено подумала вона. Оце тобі, Сейро, розплата за щасливий вечір на провінційному ярмарку.
— Гей-гей, налітай, — промовив хазяїн колеса без особливого завзяття й роздав виграші.
Два долари підліткам, чотири — Стівові Бернгардту й жмуток папірців Джонні — три десятки, п’ятірка і долар. Великої радості хазяїн не виявляв, проте був досить жвавий. Якщо цей довгий худий молодик з миловидою блондиночкою знов поставить на третій сектор, він, хазяїн, — напевне поверне своє. Поки молодикові гроші на кону, вони ще нічиї. А якщо він забере їх і піде? Дарма, хазяїн за сьогодні вже накрутив на колесі тисячу, то міг дозволити собі наприкінці й трохи потрусити гаманом. Чутка про те, що на колесі Сола Драммора був великий виграш, розлетиться швидко, і вже завтра сюди набіжать гравці, тільки встигай крутити. Такий виграш — добра реклама.