— Чудово. Джонні, будь ласка, уявіть собі стіл. А на столі апельсин.
Джонні викликав в уяві ці предмети. Перед його внутрішнім зором постав складаний столик з металевими ніжками. На ньому трохи збоку від середини лежав великий апельсин з фірмовою наліпкою «Санкіст» на пухирчастій шкірці.
— Добре, — мовив Вейзак.
— А що, в отому ящику видно мій апельсин?
— Та ні… а власне, так. Тільки символічно. Апарат фіксує струми вашого мозку. Ми шукаємо заблоковані ділянки, Джонні. Частини, що зазнали ушкоджень. Можливі ознаки невиявленого внутрішньочерепного тиску. Тепер я прошу вас більш не задавати запитань.
— Гаразд.
— А зараз уявіть собі телевізор. Він увімкнений, але передачі немає.
Джонні побачив телевізор, що був у його квартирі — в його
— Добре…
Дослідження тривало. На одинадцятий раз Вейзак загадав:
— А тепер, будь ласка, спробуйте уявити пікніковий стіл з лівого боку зеленого лужка.
Джонні напружив уяву й побачив… шезлонг. Обличчя його спохмурніло.
— Щось негаразд? — запитав Вейзак.
— Та ні, ні, — відказав Джонні. Він зосередився. Пікніки… Сосиски… жаровня… ну, пригадуй, чорт тебе бери, пригадуй далі. Невже так важко побачити подумки пікніковий стіл, ти ж їх бачив сотні у своєму житті, тож пригадай, який він. Пластмасові ложки та виделки, паперові тарілки, батько в білому куховарському ковпаку, з довгою виделкою в руці, на фартусі в нього навскоси, нерівними літерами написано: «
Ага, ось воно!
Джонні всміхнувся, але його усмішка одразу згасла. Тепер перед очима в нього виник гамак.
— От чортівня!
— Не виходить пікніковий стіл?
— Ну просто якась несосвітенна дурниця. Здається, я не можу… виразно його пригадати. Цебто, я знаю, що воно таке, а от побачити наочно не можу. Хіба не дурниця?
— Не переймайтеся. Спробуйте ось таке: глобус, що стоїть на капоті пікапа.
ebooksa