— НІ! — волав Джек. — ДОПОМОЖІТЬ!
Чоловік у чорних окулярах відчинив задні двері з Джекового боку.
— ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ! — кричав Джек.
Тип, що тримав його, заходився згинати та скручувати Джека, аби можна було запхати його у відчинені двері машини. Хлопчик пручався, продовжуючи кричати, але чоловік спокійно ще сильніше стиснув йому зап’ясток. Джек бив нападника по руках, намагаючись відштовхнути від себе. І раптом з жахом збагнув, що відчуває під пальцями зовсім не шкіру. Він повернув голову й побачив, що те, що, висовуючись із чорного рукава, вчепилося в його бік, було не рукою, а якоюсь твердою штукою, яка стискала його, наче клішня чи роздвоєний кіготь. Джек знову закричав.
З іншого боку вулиці пролунав гучний голос:
— Агов, відчепіться від хлопчика! Ви! Дайте малому спокій!
Джек зітхнув із полегшенням і вигнувся, як тільки міг, у чоловікових руках. З іншого краю кварталу, продовжуючи репетувати, до них біг високий худий темношкірий чоловік. Тип, що тримав Джека, кинув малого на тротуар і оббіг автомобіль. Двері одного з будинків позаду Джека гучно відчинилися — з’явився ще один свідок.
— Ходу,
Чоловік у білому костюмі знову скочив на пасажирське сидіння, машина заточилася і, вискнувши, помчала по діагоналі по Родео-Драйв, ледь уникнувши зіткнення з довгим білим «кленетом»[33], за кермом якого сидів засмаглий чоловік у тенісній формі. Водій «кленета» натиснув на клаксон.
Джек підвівся з тротуару. Його нудило. Лисий чоловік у рудуватому костюмі сафарі постав перед ним і запитав:
— Хто це був? Ти знаєш їхні імена?
Джек заперечно похитав головою.
— Як ти почуваєшся? Нам варто викликати поліцію.
— Я хочу сісти, — відповів Джек, і чоловік відступив на крок.
— Хочеш, щоб я викликав поліцію? — запитав він, і Джек знову заперечно похитав головою.
— Не можу в це повірити, — сказав чоловік. — Ти живеш неподалік? Я ж бачив тебе раніше, правда?
— Я Джек Сойєр. Мій дім ось там.
— А, той білий будинок, — кивнув чоловік. — Ти син Лілі Кавано. Я проведу тебе додому, якщо хочеш.
— А де інший чоловік? — запитав Джек. — Темношкірий, ну, той, що кричав.
Він незграбно відступив від чоловіка в костюмі сафарі. Якщо не зважати на них двох, вулиця була порожньою.