— Так, сер, — пробурмотів Джек і плюхнув ще «Віндекса» на випуклу кришку автомата, хоч вона й так уже була чистою. Хлопчик просто чекав, коли Етвелл піде. Через деякий час він так і зробив. Джек вирішив поглянути, як жирний коп прямує до бару… і саме тоді чоловік з лівого краю стійки обернувся і втупився поглядом у хлопця.
Та попри суворі й безкомпромісні риси обличчя, справжній Рендольф Скотт мав вигляд беззаперечного героя; грубі лінії — лише частина здатного на посмішку обличчя. А цей чоловік виглядав занудженим і трохи божевільним.
Справді наляканий, Джек збагнув, що чоловік дивиться на нього, на
Телефон. Телефон дзвонить.
З надзвичайним зусиллям Джек відвів погляд. Він зиркнув на випуклу верхівку музичного автомата та побачив власне налякане обличчя, що, мов привид, зависло над платівками.
Телефон на стіні зайшовся тріском.
Чоловік, який сидів з лівого краю стійки, поглянув на нього… а тоді знову на Джека, що стояв заціпенілий біля музичного автомата з пляшкою «Віндекса» в одній руці та з ганчіркою в другій; волосся його настовбурчилося, а шкіра похолола.
— Смоукі, якщо це знову той придурок, я знайду свисток і свистітиму тобі щоразу, коли він дзвонитиме, — казала Лорі, прямуючи до телефону. — Богом клянуся, так і зроблю.
Вона могла бути актрисою в п’єсі, а відвідувачі — статистами, що отримували стандартні за розцінками «Гільдії кіноакторів» тридцять п’ять доларів на день. Справжніми тут були тільки двоє: Джек і жахливий ковбой із величезними руками та очима, які Джек не міг… достатньо… роздивитися.
Раптом ковбой несподівано одними губами вимовив ті слова:
—
І підморгнув.
Телефон замовк, щойно Лорі простягнула до нього руку.
Рендольф Скотт повернувся, осушив склянку та гукнув:
— Принеси ще діжкового, гаразд?
— Провалитися мені на місці, — буркнула Лорі, — у цьому телефоні водяться привиди.
Пізніше в коморі Джек спитав Лорі, що то за хлопець, схожий на Рендольфа Скотта.
— Схожий на
— На актора зі старих ковбойських фільмів. Він сидів скраю стійки.
ebooksa