— Привіт!
Соня заштовхала руки до кишень жилетки й виставила лікті, перегороджуючи шлях до Пластової. Хлопець зупинився.
— Як справи?
— Нормально. Як твій телескоп?
— У вихідні хочу знову витягти на дах.
Кілька секунд вони й дивилися, й не дивились один на одного: ковзали поглядами по обличчях, уникаючи зазирати в очі. Відчувалося, що Соні щось крутиться на язикові. Зрештою вона озвалась:
— Це було там? — кивнула в бік облупленої дванадцятиповерхівки.
Марк не став озиратися та дурнувато перепитав:
— Що саме?
— Адріан привселюдно наклав у штани! — Соня закотила очі. — Не тупи! Ти знаєш, про що я.
— Там, — насупившись, буркнув хлопець.
— Було страшно?
Марк промовчав. На мить йому закортіло відіпхнути дівчину й піти, проте в голові все жахливо змішалося: як завжди зваблива й недосяжна Терлецька, нещодавнє Сонине привітання із днем народження, спогади про Гришину. Ноги мовби приросли до землі.
Не дочекавшись відповіді, дівчина продовжила:
— Дуже нервував у слідчого?
— Ні. Обидва рази зі мною була мама. Поліція не має права допитувати неповнолітніх без дозволу батьків. На першому допиті з нами ще Пап’є-Маше сиділа. І ще шкільний психолог. Це більше тупо було, ніж страшно.
Через надмірне захоплення тональними кремами й пудрою заступницю директора, завуча з навчально-виховної роботи сорокавосьмирічну Аллу Іванівну Горщар у школі називали Пап’є-Маше. Шкіра на її обличчі незмінно нагадувала пожований папір для аплікацій.
— А слідчий був чоловік чи жінка? Він запитував, чи це не ти її скинув із даху?
Марк утягнув щоки та закотив очі — невже так складно зрозуміти? — потім ступив убік, щоб обійти дівчину.
— Не хочу про це говорити.
ebooksa