Не озирайся і мовчи

Хлопчак спершу насупився, а потім зашарівся.

— Коли ти там був?

— Години дві тому. Піднімався, щоб глянути, як ти, хотів ще торта принести, потім почув, як ти і твоя подружка щось жваво обговорюєте, і вирішив не заважати.

— Але ми не цей… — відмахнувся хлопець, іще більше наливаючись фарбою. — Вона не подружка!

— Не подружка?

— Ні.

— Це ж Соня з дев’ятого поверху?

— Так.

— І ви не друзі?

— Ні!

— Тобто ви там, — Арсен тицьнув пальцем угору, — три години сварилися?

Марк закотив очі.

— Можеш не вірити, але так. Вона прийшла на дах одразу після того, як я поставив телескоп. Побачила мене, розсердилася, захотіла піти, але потім типу передумала, і… ми почали сперечатися.

— Про що?

Арсен ледь нахилився вперед, опустив між колін руки. Марк лише зараз помітив, що в одній із долонь дід стискає напівпорожній келих із вином.

— Про науку й релігію. — Без окулярів хлопчак час від часу беззахисно мружився. — І про критичне мислення.

Арсен прикусив губу. Можливо, якби в голові не шумувало вино, онукова відповідь не здалася би смішною, а так він мусив докладати зусиль, щоб не пирснути. Проковтнувши клубок, що лоскотав горлянку, Арсен спробував пригадати, про що говорив із дівчатами у свої чотирнадцять. Чорт забирай, напевне не про науку та науковий метод! Він збовтав вино у келиху, відпив ковток і, безгучно підсміюючись, вирішив, що наступного місяця замість книги Хейзена про історію Землі купить онукові кілька номерів українського «Playboy».

— І до чого досперечалися?

— Якщо коротко: Соня каже, що наука — погана, бо від неї більше лиха, ніж добра. Каже, що релігія потрібніша, бо не шкодить. І ще вона сказала, що священики не займаються розробленням атомних бомб. На відміну від учених.

Арсен поставив келиха на стіл. Він усе ще дивувався, що чотирнадцятирічні підлітки не знайшли цікавіших тем для розмови, проте подив поступово відходив на другий план. Старий моряк відчув непевність у внуковому голосі й ретельно зважував, що відповісти. Спочатку в злегка затуманеному мозкові одна за одною зринули думки про радикалів з ІДІЛ, готових в ім’я свого бога втопити світ у крові, про різанину в Сребрениці, про підтримку папою Пієм ХІ нацистів, однак Арсен не мав звички доводити правильність своєї позиції, вказуючи, що є неправильного в інших.