— Треба повторити певні дії з ліфтом, і це перенесе тебе на той бік.
— На той бік чого?
— Побачиш. — Соня простягнула руку. На долоні лежала зім’ята смужка паперу. — Ось, тримай.
Марк узяв папірець і розгорнув його, стискаючи краї пальцями. Послідовність цифр, відмежованих стрілками. Передостанню — п’ятірку — виділено червоним і обведено.
— Звідки це?
— Сама написала. Щоб ти не заплутався. Я перші рази постійно забувала. — У Марковій голові сколихнулася підозра, що Соня божевільна. Не навіжена, ненормальна чи підірвана, а по-справжньому безумна. У Тіми, його товариша, з яким він не зустрічався від часу переїзду із мікрорайону Північний до центру, була бабуся, цілком притомна, на перший погляд, бабуся, котра любила вночі дристати під себе, а потім вимащувати стіну над ліжком рідким лайном. Малювала всілякі ієрогліфи: Тімі навіть кілька разів вдалося їх сфотографувати до того, як мати відмила стіну. Він потім показував їх у школі, говорив, що то послання від інопланетян… А раптом Соня така сама? Не в сенсі лайна на стінах, а в сенсі неадекватності. Ну не може вона вірити в паралельні світи! На якомусь етапі цей фарс обов’язково обірветься, і тієї миті хлопець засумнівався, що дівчина це усвідомлює. Соня тим часом продовжила: — Значить так, ми зараз на першому поверсі. Тобі треба викликати ліфт. Потім зайдеш до кабіни і поїдеш на четвертий поверх.
— А ти?
— Ти маєш бути сам, це обов’язкова умова. — Марк не зводив погляду зі складки між її бровами. Чого вона так напружилася? Від її прискіпливого погляду в ньому щось заворушилося. — На четвертому з кабіни не виходь, щойно двері відчиняться, рушай на другий. З другого, так само не виходячи, піднімайся на шостий. Потім із шостого — назад на другий, звідти — вгору на восьмий, а з восьмого — знову на другий. Після того тобі треба виїхати на десятий. Усе, як на папірці, бачиш? — Вона тицьнула пальцем у папірець. — Четвертий-другий, шостий-другий, восьмий-другий, і наприкінці — десятий.
— Для чого це?
Соня проігнорувала запитання.
— Якщо раптом на якомусь із поверхів наткнешся на когось із мешканців, доведеться вийти з ліфта й почати все спочатку. Це зрозумів? Тебе ніхто не повинен бачити, й ти маєш постійно бути у кабіні. Інакше нічого не вийде.
Марк зіжмакав папірець.
— Соню, що за фігня? У тебе наче щось вселилося.
Дівчина підсунулася, ледь не торкнувшись своїм носом Маркового, і нервово зашепотіла:
— Слухай уважно: на п’ятому поверсі… — хлопець спочатку вирішив, що змінилось освітлення: на щоках дівчини знову проступило ластовиння. Знадобилося трохи часу, щоби він збагнув, що лампа світить, як світила, а насправді то зблідла шкіра під веснянками, — …перед тим, як ліфт зупиниться, ти мусиш стати спиною до дверей.
Щось таке було в її голосі, від чого спиною Марка пробіглися мурахи. Він стулив рота, потім розтулив, але слова не йшли.
— На п’ятому двері відчиняться, і там… може нікого не бути. У такому разі ти можеш вийти з кабіни та почати все заново, а можеш, якщо хочеш, поїхати додому й лягти спати… Можливо, на п’ятому на ліфт чекатиме хтось із сусідів. Ти дізнаєшся. Просто постій трохи, не рухайся кілька секунд, і тебе обов’язково покличуть. У жодному разі не здумай повертати голову до того, як почуєш людський голос. — Соня нервово облизала губи. Веснянки тепер здавалися чорними, а голос обгорнутим важким оксамитом. — Але якщо ти зробив усе правильно, якщо правильно проїхав поверхи, то на п’ятому на тебе чекатиме… і… іс… іс-тота, — вона аж затнулася від хвилювання. — По-моєму, то дівчинка. Молодша за мене на кілька років. Десь так. Тобто вона здається мені дівчинкою, але насправді я не знаю, що воно таке, бо на неї не можна дивитися. Можливо, це реально дівчинка, просто вона… ніби не зовсім жива чи щось таке. І ще від неї дуже тхне.
«Усратися мені на місці, — проскочило у Марковій голові, — вона хвора… Не зовсім жива дівчинка? Від якої дуже тхне?.. Бляха-муха, та вона хвора на всю голову!» Йому було трохи страшно, проте саме це примарне та невиразне відчуття — чи то пак нерозуміння, що породило скупу тривогу, котра лоскотала груди зсередини, — примусило його затриматися.
— Чим тхне?
ebooksa