— Ти вже порахував її?
— Ще ні. — Хлопчак намагався не опускати очі нижче від лінії підборіддя, щоби дівчина не подумала, що він витріщається на її груди. — Нам же здавати аж у…
— А до понеділка порахуєш?
Марк кліпнув, спробував відвести погляд, однак очі неначе приклеїлися до обличчя чорнявки. Він вирішив розповісти, що вони з дідом запланували експеримент на вихідні, коли раптом хвиля роздратування затопила мозок — чому вона розмовляє зі мною, а дивиться на когось іншого? — і все ще роз’ятрений від вихлюпнутого хвилину тому в кров адреналіну хлопець на одному подиху проказав:
— Я більше не буду давати тобі списувати!
На мить губи Терлецької злиплися в тонку лінію, а риси загострилися, так наче їй зсудомило вилиці, і вона запитала цілковито новим для Марка сиплим голосом:
— Чому?
— Я більше нічого не буду для тебе робити.
Та вже наступної секунди посмішка повернулася на обличчя дівчини.
— Я не просила в тебе списувати, — з легкими нотками образи, проте без докору в голосі промовила Ніка. — Я хочу, щоб ти мені допоміг. Ти міг би зайти до мене в п’ятницю після уроків.
Марк уже починав жалкувати про сказане, та щось підбурювало його не відступати.
— Я не прийду, — червоніючи, пробубнів він.
— Чому? — повторила вона.
— Бо ти… — язик як ніби занімів, — ти цього не цінуєш.
Ніка потупилася. Щоби приховати хвилювання, Марк відкусив булочку та зосередився на жуванні. Це було тупо, проте з набитим ротом хлопець почувався впевненіше.
— Пробач, — зрештою попросила чорнявка. Провела рукою по волоссю, відкинула його за спину, а тоді розвернулася й повільно пішла коридором.
Марку здалося, що замість булки він заштовхав до стравоходу клубок шерсті. Щоки палали, а ноги ледве тримали його. Він подумки вже картав себе за те, що образив невинувату дівчину.
Наступної миті коридор заповнило оглушливе деренчання шкільного дзвінка. Марк кілька секунд розгублено озирався, пригадуючи, який у нього наступний урок (який зараз узагалі урок за рахунком?), після чого, згадавши, на ватяних ногах посунув до сходів.
За кілька кроків до кінця коридору хлопець відчув, як завібрував телефон. Він витягнув його, поглянув на екран.
Пробач іще раз… ((
ebooksa