Підкоряючись жесту господаря, Субота присів за стіл для переговорів.
— Отже, Юрію Олексійовичу, ми давно за вами спостерігаємо, — прихильно почав хіліарх.
Заява ця дуже не сподобалася Суботі. Та й кому, вибачте, таке сподобається? Спостерігають вони… З якого дива і на якій підставі? Що він такого зробив, щоб за ним спостерігали, та й хто вони взагалі такі, ці «ми»?
Хіліарх тут же схаменувся, ніби й ці його думки прочитав:
— Зрозуміло, я маю на увазі лише вашу творчість, нічого більшого… Тільки за нею ми й спостерігаємо. П’єси, сценарії, дитячі книжки, статті, есе — адже ви дуже плідний і талановитий автор.
Субота злегка нахилив голову. Зрозуміти це можна було і як подяку за комплімент, і як стриману згоду з думкою співрозмовника. З цими хіліархами по-іншому не можна. Дай їм палець — усю руку відхоплять.
Але з дальшої розмови вималювалося таке, що навіть бувалий у бувальцях Субота здивувався. Їм, бачте, дуже припав до душі останній його опус — той, про архангела, який він почав публікувати в Мережі. Цікаво, як виникла в автора ця ідея? Ах, наснилася… Чудово! У такому разі корпорація «Легіон» готова замовити авторові цілу книжку про цього самого архангела… Зрозуміло, за гідний гонорар.
Власник кабінету взяв зі столу аркуш і золотим пером накреслив на ньому суму… В очах Суботи замерехтіло від нулів.
— Це в рублях? — уточнив він про всяк випадок, тому що це цілком могла бути яка-небудь нікудишня валюта — наприклад, японські єни або навіть вірменські драми, тож питання треба було ставити з ходу.
Хіліарх усміхнувся.
— Ображаєте, пане Субота, ми ж не босяки які-небудь. Усе — у найтвердішій валюті, яку тільки можна уявити. Може, не надто патріотично, зате солідно. А ви можете додати до цифри будь-який знак — долара, євро, фунта стерлінгів. Ставте, ставте, не соромтеся!
Субота ще раз глянув на цифру. Вона вже не мерехтіла, але від цього не стала менш приголомшливою. В уяві його раптом постав закривавлений депутат, він хитався, ледь тримаючись на ногах, благально ворушив губами… За що такі гроші? Він же не Стівен Кінг… А якщо книга не розійдеться?
Кульгавий поблажливо всміхнувся.
— Дарма турбуєтеся. Книжка ваша стане бестселером. Ну а якщо навіть і ні, це зовсім неважливо. Ми — заможна установа… так, і то дуже. І нас тут хвилює не вигода, а істина. Власне, за істину ми й платимо. То вас улаштовує ціна питання?
Авжеж, улаштовує. Та що там улаштовує: Субота навіть думки не припускав, що за книжку можуть заплатити гроші, та ще й такі.
Щоправда, корпорація мала одну умову: він, Субота, не має нічого вигадувати, оповідь має бути документальною. Це його вразило.
— Тобто як? Роман про архангела — і все геть документальне?
— Так, а як інакше?
— Отже, нічого не вигадувати, ані слова?
— Вигадати будь-який дурень може, — власник кабінету твердо наполягав на своєму.
ebooksa